Заньковецька була, як писали газети того часу, «першорядною зіркою, першою українською актрисою без жодних недоліків». 4 серпня виповнюється 169 років від дня народження актриси.
1. Справжнє прізвище актриси була Адасовська. Вона народилася у родині українських дворян у селі Заньки, що під Ніжином, у Чернігівській області. Батько заборонив їй грати у театрі під своїм справжнім прізвищем, і вона взяла собі сценічний псевдонім від назви цього села – Заньковецька.
2. Маруся, як називали Заньковецьку домашні, мала багату уяву і часто приміряла на себе образи тих, хто бував у них вдома. Якось вона геніально розіграла батька, переодягнувшись у колоритну даму, яка давно дошкуляла його своїми проблемами. І коли обман розкрився, сміялася вся сім’я, навіть суворий батько.
3. У старших класах гімназії Маруся вирішила перевірити почуття юнака, який був у неї закоханий, і запросила його в гості. Вона розставила по всій кімнаті запалені свічки, вбралася у білу сукню і лягла у заздалегідь замовлену труну. Коли закоханий гімназист зайшов до кімнати, він спочатку скам’янів від жаху, а потім знепритомнів. Заньковецькій довелося терміново «ожити», щоб привести до тями шанувальника.
4. Чоловік Заньковецької, артилерійський офіцер Олексій Хлистов, зрідка дозволяв їй брати участь у аматорських виставах. Якось Заньковецька після прем’єри запросила додому всю трупу, і актори почали вмовляти Хлистова дозволити дружині грати на професійній сцені. Він відповів, що готовий дозволити їй це, але у неї український акцент і працювати вона зможе тільки в українському театрі.
Хитрість полягала в тому, що український театр на той час було заборонено. Присутній при цьому актор Микола Садовський жартома зажадав, щоб Хлистов дав дружині розписку. Той погодився, а вже за кілька місяців одержав від Садовського листа, в якому була лише одна фраза: «Українська трупа вже існує!».
5. Щоб мати можливість грати у театрі, Заньковецька пішла від чоловіка і подала на розлучення, яке синод схвалив лише за сім років. Хлистова вважали постраждалою стороною і дозволили одружитися, Заньковецьку ж такого права позбавили і наклали на неї церковну покуту. Актриса була у розпачі – у неї почався роман з Миколою Садовським, і тепер, коли вони могли одружитися, синод знищив їхню надію на щасливий шлюб.
6. Коли Марко Кропивницький уперше побачив Заньковецьку на сцені, він був такий вражений її талантом, що після вистави одягнув їй на палець свій перстень і сказав: «Заручаю тебе, Марусю, з театром!».
З цим перснем Заньковецька ніколи не розлучалася, і коли він зник, впала у тяжку депресію. Довелося навіть скасувати кілька вистав, оскільки актриса панічно боялася виходити на сцену. Тільки коли дізналася, що через скасування вистав вся трупа сидить без грошей, Заньковецька вирушила у ломбард і заклала всі свої хутра та прикраси, щоб можна було виплатити акторам зарплату.
7. Після революції Заньковецька з різними трупами гастролювала Україною. В одній з віддалених провінцій вона отримала телеграму, що померла її мати. Актриса поїхала на батьківщину, але на похороні застудилася і захворіла на крупозне запалення легенів, після якого у неї почався туберкульоз. Востаннє вона вийшла на сцену у грудні 1922 року, коли їй надали звання народної артистки України. Померла Заньковецька уві сні 4 жовтня 1934 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.
