Більшість пенсіонерів вже отримали свої проіндексовані пенсії. Втім, далеко не кожен залишився задоволений березневим перерахунком. Хтось беззастережно повірив владі і очікував на більше, а хтось взагалі залишився без підвищення.
В умовах війни уряд взагалі міг цього не робити, що навіть побічно прописано в законі про державний бюджет на 2023 рік.
Слід згадати, що в 2014-2015 роках, після початку АТО, пенсії взагалі не підвищували майже два роки. Однак 2022-2023 роки стали, навпаки, роками доволі суттєвих підвищень.
Чому ж люди залишаються незадоволеними?
По-перше, людина завжди прагне більшого – це щось на рівні інстинктів. І якою б не була влада, її завжди критикують.
По-друге, вітчизняне пенсійне законодавство само по собі залишається несправедливим і це відбивається під час кожного перерахунку. Міністрів змінюють регулярно, але соціальна політика від цього не стає ідеальною.
По-третє, сильно шкутильгає роз’яснювальна робота. В уряді доволі чітко анонсували, що пенсії проіндексують усім і що підвищення складе майже 20%.
Але з’ясувалося, що далеко не всім додали саме 20%, а декому перерахунок взагалі не зробили.
То навіщо було обіцяти? Через некомпетентність або через невдалу спробу передчасно похвалитися? Адже постанова про цьогорічну індексацію дійсно має недоліки. Врешті-решт ніхто не скасовував інфляцію, за якою зростання пенсії все одно не встигає. Отже, хотіли як краще, а вийшло як завжди.
З одного боку, критикувати легко. В Україні майже 10,7 мільйона пенсіонерів. Якщо додати кожному по 100 гривень, то це вже буде більше одного мільярду щомісячних додаткових видатків. А країна і так живе в кредит. Для держави сума чималенька, а для окремого пенсіонера – невелика.
З другого боку пенсіонери ставлять справедливі питання: чому комусь додали 100 гривень, комусь – 1500 гривень, а комусь – взагалі нічого? Вже можемо підбити певні підсумки і розібрати окремі приклади.
Сергій Коробкін, незалежний консультант
