Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас з відкарбованими у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
Іван Багряний (справжнє прізвище – Лозов’яга ) – український прозаїк, поет і публіцист, драматург, політичний діяч – народився 1906 року в Охтирці.
З 1922-го вийшов із комсомолу. У 1926 році вступив до Київського художнього інституту. У 1920-ті роки Іван Павлович видав кілька збірок поезій, поеми, п’єсу. Миттєво була заборонена цензурою і вилучена з продажу його поема «Аве Марія», яку він у 1929 році видав власним коштом. В 1930 році вийшов його історичний роман у віршах «Скелька». У ньому він розповів про повстання у XVIII столітті мешканців села Скелька проти свавілля з боку московських ченців із розташованого неподалік монастиря. Роман був жорстко розкритикований, Багряного було названо «співаком куркульської ідеології».
16 квітня 1932 року його заарештували у Харкові за звинуваченням у «проведенні контрреволюційної агітації» у своїх літературних творах, таких, як поема «Аве Марія», роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг». Провів кілька місяців у камері одиночного ув’язнення у внутрішній в’язниці ОГПУ. Прізвище його там русифікували – Лозов′ягін. 25 жовтня 1932 року був відправлений на три роки до спецпоселення на Далекий Схід. Безуспішно намагався тікати, термін подовжили на три роки, але відбувати його довелося вже в таборі БАМ. 1937 року тікав, проте вже 16 червня 1938 року був повторно заарештований і сидів у Харківській в’язниці НКВС.
Точних даних про повернення Івана Багряного із заслання немає, орієнтовно 1940 року хворий і знесилений він повернувся до Охтирки. Автобіографічні подробиці про роки ув’язнення Багряний потім використав у романі «Сад Гефсиманський» і «Тигролови».
1941-го війна застала письменника в Охтирці, там він працював декоратором у театрі. Він одразу став підпільником, перебрався до Галичини, брав участь в українському національному русі. У той самий час продовжував літературну діяльність. У Тернополі 1944 року написав роман «Тигролови», поему «Гуляй-Поле».
У 1945 році Багряний емігрував до Німеччини по лінії ОУН. У таборах для переміщених осіб створив з іншими письменниками організацію «Мистецький український рух». 1948 року в Німеччині Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію. З цього року і до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Помер в 1963 році, похований у ФРН.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
