Надія: “На воді економимо – ходимо до бювету, на харчуванні економимо – беремо частіше крупи: пшеничну, радянську перловку (колись забули її, тепер почали купувати), з овочів беремо в основному капусту. Одяг не купуємо, що є, то й носимо – пенсіонери модно не вдягаються. Але, хоч би як важко, на здоров’я економити не можна. З пенсії доводиться відкладати хоча б 200 гривень, аби можна було купити ліки”.
Віталій: “Економити доводиться загалом на всьому, на чому можна. Буває, що купуємо продукти другого сорту, які на вигляд вже не дуже. Але загалом найбільше економимо на комунальних послугах. У нас бойлер на 80 літрів, ми його тільки в нічний час вмикаємо, удень утричі дорожче. Посуд ми миємо правильно: жирні тарілки ставимо вниз, тепла вода все змиє, і вони на 90% вже чисті виходять. А на здоров’я намагаємося не заощаджувати: у січні мені кришталик поставили, наприклад”.
Ольга: “Я намагаюся особливо не економити, просто не дозволяю собі того, що могла дозволити раніше, коли ще працювала: якісь поїздки, одяг. Світло, звичайно, не горить у всіх кімнатах, але лічильник у мене, на жаль, не двотарифний, а то б я пральну машину тільки уночі вмикала. Мене турбує, що коли нам роблять індексацію пенсії, буквально через місяць підіймають комунальні платежі, причому так, що надбавки до пенсії та не відчуваєш”.
Борис: Я військовий пенсіонер, з 1992 року. Я економлю, як усі, але не такою мірою, звичайно, як громадянські пенсіонери. Дивлячись на них, мені хочеться плакати. Я не курю та не п’ю – це вже дуже велика стаття економії. Намагаюся менше їздити машиною, ходжу пішки. На чому я ніколи не економив, – це моя сім’я, вони завжди мали все, що хотіли. Не можна на родині заощаджувати”.
Людмила: “На їжі я не економлю, мені вистачає пенсії, а ось на бензині – навпаки: зараз не беру свою машину, пересуваюсь містом маршрутками”.
Світлана: “Моєї пенсії взагалі ні на що не вистачає. На комуналці економлю: світлом я взагалі мало користуюся, бойлер вмикаю один раз на тиждень, щоб помитися, решту часу мию посуд просто холодною водою. Я взагалі не купую жодного одягу – що в мене є, то я й ношу. Він не рветься, мені вистачить його до моєї смерті. До перукарні не ходжу, стрижуся сама, манікюр-педикюр роблю сама. Але на здоров’я я не заощаджую – у мене цукровий діабет. Якщо я економитиму на ліках, я просто помру. Доводиться купувати дорогі препарати, а “доступні ліки” не працюють: вони руйнують підшлункову, через рік на них люди просто вмирають. Я, як колишній медпрацівник, цю технологію знаю”.
Людмила: “Ходжу, шукаю, де продають знижені в ціні продукти, доношую одяг столітньої давності. І на ліки грошей не вистачає. Доводиться купувати ті, що лікар виписує подешевше, але вони слабо діють, а справді хороші препарати коштують дорого, нам вони не по кишені. Кожен живе як може”.
Я не нудьгую: чим українські пенсіонери займаються у вільний час – відеоопитування
Триматися за життя! Як пенсіонери долають стрес через військові дії – відеоопитування
