18 травня відзначається Всесвітній день скандинавської, або нордичної, ходьби. Це вид оздоровчої ходьби з використанням спеціальних палиць, схожих на лижні. При її виконанні організм використовує на 46% більше енергії, ніж при звичайній ходьбі. Скандинавською ходьбою можуть займатися люди різного віку і фізичної підготовки, зокрема, пенсіонери.
Зоя Миронова з Києва почала займатися скандинавською ходьбою після виходу на пенсію. Тепер 75-річна жінка й сама навчає пенсіонерів секретам цього спорту. Чим корисні прогулянки з палками для людей похилого віку?
Спорт для пенсіонерів
“Будучи дуже активною людиною, після виходу на пенсію мені треба було знайти свою тусовку, де б я могла виплескувати енергію. У “Фейсбуці” побачила дописи про тренування зі скандинавської ходьби. Відразу зателефонувала інструкторці і наступного дня я вже прийшла, купила палки і почала займатися. Я дуже рішуча. Якщо мені щось цікаво, то відразу хочу це спробувати”, — згадує Зоя Михайлівна.
Вона додає, що перше заняття виявилося непростим. Треба було вчитися ходити правильно. Але той запал і відчуття, що її серце почало битися в такт з її невгамовним ритмом життя, надихало продовжувати.
“Так я починала чотири роки тому. Ми займалися в групі по два рази на тиждень. А через півроку наша інструкторка запропонувала мені пройти курси інструкторів і навчати пенсіонерів. Спочатку я відмовлялася, але зрештою все склалося. Я почала набирати групи під свій вік. Адже поруч із молодими людям старшого віку не завжди комфортно займатися, у них свій темп, свої особливості тренувань”, — каже Зоя Михайлівна.
Як обрати палиці?
Для скандинавської ходьби важливо підібрати правильні палиці. У продажу їх є багато видів. Перші палиці, спеціально розроблені та продані для тих, хто займається ходьбою, були виготовлені американською компанією у 1988 році. За 36 років їх моделі вдосконалилися і стали дуже різноманітними. Хороші палиці, за словами Зої Михайлівни, коштують від 700 гривень. При виборі важливо звертати увагу на два базові моменти.
“Обов’язково повинен бути темляк. Це така страхувальна петля, яка вдягається на руку, аби не загубити палку. І ще на кінцях палки мають бути “чобітки” — амортизаційні наконечники, які забезпечують гарне зчеплення з поверхнею й амортизують удари. Вони мають дуже схожу до людської ноги форму”, — пояснює жінка.
Тренуємо м’язи і покращуємо настрій
Серед тих, хто приходить на заняття до Зої Миронової, переважна більшість – жінки. Чоловіків – одиниці. Інструкторка це пояснює більшою потребою жінок у спілкуванні з іншими людьми. Адже заняття скандинавською ходьбою — це не тільки оздоровлення і підтримка фізичної форми, це ще й спілкування з людьми такого ж поважного віку.
“Ти відчуєш смак цієї ходьби. Вона включає твої енергетичні ресурси. У ті хвилини не думаєш про те, що білизну не випрала чи не попрасувала. Ти вся в процесі цієї ходьби. Слідкуєш, щоб рука йшла правильно, в ритмі з ногою. Ти займаєшся тільки собою, а це дуже корисно, особливо для людей нашого віку. В нас піднімається настрій, отримуємо заряд на цілий день. Це такий собі гормон щастя і радості”, — ділиться інструкторка.
Змагаємося і підтримуємо наших воїнів
За словами Зої Миронової, регулярно відбуваються змагання зі скандинавської ходьби. Усіх учасників тренувальних груп активно заохочують долучатися до них. Тим більше, що з початку повномасштабного російського вторгнення реєстраційні фонди таких заходів збирають кошти на допомогу ЗСУ.
“Я усім кажу, що найголовніше – дійти до фінішу. А зробите це першими, другими чи останніми — не має значення. Змагання дуже додають смаку цьому заняттю”, — каже Зоя Михайлівна.
Як проходять тренування?
Одне тренування триває півтори години. За цей час група Зої Миронової проходить в середньому 4 кілометри. Якщо учасники активніші – можуть пройти 5 чи 6 кілометрів. Розпочинають завжди із розминки на всі групи м’язів. Через кілометр-півтора – знову зупиняються, аби виконати вправи з нейрогімнастики. Адже утримання уваги й координація дуже важливі для людей пенсійного віку. Після завершення дистанції усі разом роблять вправи на розтягування м’язів.
“Ми ходимо тільки у парках. Адже на стадіонах – пил, у приміщеннях — важко дихати. Тому тільки свіже повітря і гарні краєвиди в будь-яку пору року”, — підсумовує жінка.
Світлана Шевчук
