Статті

Сім’я і кохання у старшому віці: які періоди життя найскладніші для стосунків

Чому не соромно закохуватися у будь-якому віці, і як з роками зберегти душевне тепло до свого партнера? Про це розмова з психологинею Аліною Вовк.

– Чи існує кохання в поважному віці, чи це задоволення тільки для молодих?

– Звісно, кохання існує в будь-якому віці. Іноді воно навіть стає глибшим, ніж в юності. В молодості кохання часто ідеалізоване: у ньому багато очікувань, фантазій, романтизму. З віком людина більше розуміє себе, свої потреби, уміє розпізнавати справжню близькість, не плутаючи її з пристрастю або залежністю. Кохання в зрілому віці — це про турботу, підтримку, прийняття одне одного без прагнення змінити партнера. Воно може не бути гучним, але часто є набагато надійнішим.

– Як змінюються почуття у закоханої пари з віком?

– Почуття трансформуються. На початку стосунків домінують гормони, закоханість, сексуальний потяг. Згодом приходить етап стабільності — любов стає більш емоційно зрілою. Якщо пара вміє переживати кризи разом, почуття загартовуються, стають основою для глибокої емоційної довіри. У літньому віці любов часто проявляється через піклування, вдячність, спільні звички, повагу. Інтимність теж залишається, хоча її форма може змінюватися.

– Які є критичні періоди для стосунків сімейної пари?

– Найбільш складними є такі періоди:

1–3 роки шлюбу: молоді пари стикаються з різницею між очікуваннями та реальністю;
7–10 років: цей період називають «кризою середини шлюбу», порушуються питання сенсу шлюбу, сім’ї, самореалізації і життя загалом;
після 20–25 років спільного життя: діти виростають і залишають батьківський дім, настає так званий синдром порожнього гнізда;
вихід на пенсію: змінюється ритм життя, подружжя починає проводити більше часу разом, з’являються нові виклики у спілкуванні.

Ці моменти можуть або послабити зв’язок, або стати поштовхом до оновлення стосунків, якщо партнери готові працювати над собою.

– Як налагодити сімейні стосунки, коли подружжя стає пенсіонерами і після звичних робочих графіків перебуває постійно поруч?

– Це непростий перехід. Пара раптом втрачає структуру, яка багато років визначала ритм життя: робота, обов’язки, звички. Часто виникають відчуття роздратування, втоми від постійної присутності партнера, з’являється багато непроговорених тем.

Рекомендую кілька речей:

домовтеся про особистий простір: це не ознака відчуження, а прояв поваги;
запровадьте нові спільні ритуали: наприклад, прогулянки, читання вголос, нове хобі;
відверто говоріть про переживання: не накопичуйте невдоволення, але діліться ним обережно, з думкою про психологічний стан партнера;
пам’ятайте, що новий період — це шанс заново пізнати одне одного.

– Чи варто пускати в своє життя нові почуття в поважному віці, коли людина залишається без партнера?

– Абсолютно так. Вік не є перешкодою для нових стосунків. Самотність у зрілому віці – велике емоційне випробування. Тому, якщо з’являється хтось, з ким добре, з ким є довіра і тепло – це варто цінувати. Так, існує страх осуду – з боку дітей, знайомих, суспільства. Але життя належить тільки людині, яка його проживає. Нові стосунки можуть бути джерелом радості, сенсу, душевного тепла. Дітям теж іноді потрібен час, щоб прийняти новий вибір батьків. Але відверта, чесна розмова з повагою до їхніх почуттів допоможе уникнути конфліктів. Кохання не має вікових меж. Воно змінюється, трансформується, але не зникає. Іноді саме після шістдесяти приходить наймудріша, найтепліша форма близькості – без ілюзій, але з великою повагою до життя і одне до одного.

***

Аліна Вовк – практикуючий психолог, професійний коуч, член Всесвітньої асоціації позитивної і транскультуральної психотерапії. Проводить безперервну клієнтську практику понад шість років. Спеціалізується на питаннях подружніх стосунків, залежностей, співзалежностей та досягнення цілей. Проводить консультації онлайн або наживо в Хмельницькому.

Читайте також: