(Бувальщина)
Ми недодивилися, і нашу кішку вже другий день мучив романтичний настрій. Вона терлася об ноги, заглядала в очі і ніжно дзюрчала про своє, про котяче. Ночами, видершись на підвіконня, вона кричала недобрим голосом і будила не тільки нас, а й сусідів. Ми з чоловіком наївно вирішили, що нашій красуні потрібен об’єкт для виливу кохання. Тобто кіт.
- Як домашні тварини, відчуваючи нашу любов до себе, маніпулюють нами, або хто в хаті господар.
- Тварини-синоптики: як домашні улюбленці пророкують погоду.
- Чому ми заводимо свійських тварин?
Проблема полягала в тому, що жодного пристойного індивідуума в нашій п’ятиповерхівці не спостерігалося, а через «дворянське» походження кішки відпадав і клуб. І тут, як у казці, пролунав телефонний дзвінок від знайомої з Чорноморська, яка була в курсі нашої проблеми. «Слухай, – обережно почала вона, – у нас тут біля хати кіт живе. Приїжджай, гадаю, другого такого нізащо не знайдете».
Захопивши величезний баул, ми вирушили до сусіднього міста. На подвір’ї багатоповерхівки, ніби чекаючи на нас, справді сидів красень-кіт: довжелезна руда шерсть, зелені очі, горда хода, а розміри і вага – як у відгодованого сенбернара. Крім наполовину відгризеного вуха, об’єкт виглядав цілком пристойно. Спіймати вальяжного красеня виявилося нескладно, і в нас склалося оманливе враження, що довезти його до Одеси буде так само просто.
У маршрутці котячий принц сидів тихо перші п’ятнадцять хвилин, але потім сумка заворушилася. Я зазирнула всередину: кіт швидко і з явним задоволенням намагався викопати яму в днищі баула. Діставши заготовлену ковбасу, я протиснула шматок в сумку. Пролунало гучне чавкання і гурчання.
Піднявши очі, я побачила сусідів за автобусом, які дивилися на мене з жадібною цікавістю, а мій чоловік, відсунувшись подалі, старанно вдавав, що ніколи в житті не був зі мною знайомий. Я вже зібралася вивести його на чисту воду, але тут сумка різко підстрибнула, видавши вимогливе «мр-ряу». Отримавши ще одну порцію лікарської, кіт на якийсь час притих, але, як виявилося, його подальший репертуар включав масу цікавих номерів. Слава богу, апетит у кота був безвідмовним навіть в екстремальних умовах. Щодо пасажирів, то їм атракціон так сподобався, що вони влаштувалися зручніше, передбачаючи продовження вистави.
Переступивши поріг власної квартири, я радісно покіскіскала і витрусила з сумки нареченого, але моя кішка чомусь не зраділа. Видавши зойк індіанця на стежці війни, вона смачно з’їздила гостю по фізіономії. Кіт завив і, не розбираючи дороги, рвонув у кухню, на підвіконня, спробував вискочити у кватирку, застряг і нарешті повис на шторі. Карниз, не витримавши рудого «мачо», звалився, залишивши в стіні зяючу діру. Чоловік прогарчав, що це було моєю ідеєю, тому він краще піде відпочивати з дороги.
Поки я намагалася заспокоїти розлюченого чоловіка, кіт знайшов притулок під диваном, а моя кішка зайняла спостережний пост на шафі, уважно проглядаючи підступи до небезпечної зони.
Нічого не вдієш, доведеться везти кота назад.
Я дістала з холодильника важкий шматок рибного балика і, притискаючись щокою до паркетини, ніжним голосом воркувала: «Кіс-кіс, мій хороший, йди, подивися, що в мене є. Виходь, мерзотник дворовий, я тебе рибкою нагодую». Кіт не реагував ані на мене, ані на рибку. Шматок телятини справив приблизно таке саме враження. Я перепробувала всю їжу, яка була у мене в холодильнику, але кіт плював на все.
Я спробувала витягти його, обмотавши руку старою курткою чоловіка, але вона повернулася до мене у вигляді тоненьких стрічок, як на віночку хрестоматійної української красуні. Обурений таким поводженням, кіт не тільки шипів, а й, здається, плювався.
Ризикувати собою я більше не стала і обмежилася аргументами. Я проявила залізну логіку, доводячи, що він зовсім дарма сидить під меблями. Але ані мої стрункі силогізми, ані віртуозні аргументи на тварину не діяли. Кіт уважно слухав, вмостившись між ніжкою дивана і книжковою шафою, і, по-моєму, збирався подрімати.
Епопея вилучення кота, що окопався під меблями, розтягнулася на три з половиною години, але врешті-решт невдаху-нареченого було доставлено до місця проживання. Залишок же наших вихідних був витрачений на те, щоб навести лад в розгромленій квартирі. Втомлені, ми заснули так міцно, що ніякі котячі крики розбудити нас не могли.
А вранці я повезла кішку до ветеринара.
