Ходи тільки прямо, щоб не прилетіло
Я йшов тротуаром у самому серці Одеси, де я зараз маю «щастя» перебувати як біженець: підходив до Дерибасівської по Преображенській. Грішний, задумався, що, коли в студентські роки я ходив цією вулицею, все було інакше. Вулиця була Радармії, мені було 20, а не 70, і все в мене було «попереду», як говорила Фаїна Раневська.
Так ось, замислившись, я припустився принципової помилки: не озирнувшись назад, я зробив крок вліво. І ззаду по лівому боці кермом від самоката мене пригріло юне обдарування, що пролетіло на ньому. Слідом за ним я прокричав майже все, що я думаю про його маму і про нього самого. Та навряд чи воно почуло. Класика жанру: коли бачиш, що воно летить на тебе спереду, встигаєш відреагувати. Але воно підлітає ззаду, перебуваючи у повній ідіотській впевненості, що я йду тільки прямо.
А як в Європі?
Свавілля самокатників – явище навіть ширше, ніж всеукраїнське. Нещодавно прочитав в інтернеті, що з 1 вересня цього року Париж став першою в Європі столицею, де заборонили ОРЕНДОВАНІ електросамокати. Свій – купуй та їдь, а ось взяти покататися – годі! Понад 100 тисяч парижан брали участь у міському референдумі, 90% висловилися за заборону оренди самокатів (їх у місті майже 15 тисяч). Тепер буде менше.
Але тут є свій нюанс: якщо фірми-прокатники ставлять обмежувачі швидкості (припустімо, із 60 кілометрів на годину залишають 40), то власника самокату ніхто не змусить це зробити. Тіло, що пролетіло повз мене тротуаром, десь 40, за моїми підрахунками, і рухалося. На якій швидкості самокатник у французькій Ніцці вбив п’ятирічного малюка з України – не повідомлялося.
До речі, серед причин невдоволення парижан і проблеми, пов’язані з розкиданими містом самокатами. На жаль, у нас не краще. Не раз я помічав самокати, залишені посеред тротуару (поперек нього), і на наших вулицях. Це приїхав їздець у потрібне місце, зіскочило воно з самоката, кинувши його де-небудь, і пішло у своїх справах. І пофіг йому, що сотні перехожих змушені огинати цю залізяку.
Про свавілля і покарання
Якось на одному з сайтів прочитав, що «В Україні почали судити водіїв самокатів за порушення правил дорожнього руху». Одразу ж заглянув у коментарі. Максимальна кількість плюсів набрала думка «Штраф має бути лопатою по горбу за проїзд тротуаром». Я точно «за», двома руками. Хоча синець на моєму боці – ніщо в порівнянні, наприклад, з травмами середньої тяжкості збитої самокатом вінничанки.
Неповнолітнього щеня врятував вік: йому присудили відшкодувати жертві наїзду 108 тисяч гривень на лікування і 50 тисяч моральної шкоди.
Пальців однієї руки цілком вистачить, щоб перелічити наших елетросамокатників, яких за останні роки притягнуто до кримінальної відповідальності. Усі вони за свої злочини (травмування пішоходів) відбулися штрафами або умовними строками. Набагато частіше їх, як учасників дорожнього руху, штрафують (до 850 гривень). Так, саме так: цього року водії електросамокатів у нас доповненнями до Закону «Про автотранспорт» визнано учасниками дорожнього руху. І їм заборонено їздити тротуарами. «Дура лекс, сед лекс», хлопці: закон суворий, але це закон! Ваше місце на проїжджій частині.
***
Думку з цього приводу я спитав у сусіда, який щодня проводить робочий час за кермом. «Якщо всі ці самокатники з’являться на дорозі, це буде ….. усьому». І я почув слово, співзвучне з моїм словниковим, літературним терміном «їздець».
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
