Ключові тези:
- З 2027 року виплати планують підвищити дітям з інвалідністю та людям з інвалідністю з дитинства: для I групи — до 8000 гривень, для II — до 4000, для III — до 3000 гривень.
- Підвищення стосується не всіх людей з інвалідністю. Якщо інвалідність була отримана вже у дорослому віці через хворобу, травму чи поранення, ця зміна безпосередньо не стосується таких виплат.
- Навіть 8000 гривень можуть бути недостатніми для самостійного життя людини з тяжкою інвалідністю, особливо якщо потрібні постійний догляд, ліки та допомога в побуті.
Щука на два тижні
Давним-давно, за часів билинних, доперебудовних, ми з батьком любили ловити рибу в Анциферовому. Це глухе село в Ленінградській області. Жили там переважно лісоруби. Вони багато пили. Билися між собою. Бешкетували. У день пенсії старенькі селом пересувалися чи не перебіжками — місцеві пиятики могли відібрати у них останні копійки. Втім, село нас цікавило мало. Ми приїжджали заради рибалки.
Вам буде цікаво: На їжу вистачає, а на життя — ні: як виживають пенсіонери з невеликими доходами і де їм допомагають
Ліс навколо був чудовий і трохи моторошний. Водилися ведмеді, в річках бобри гризли греблі, по узліссях шастали лисиці і зайці, а вночі, коли особливо звіріли комарі, над лісом розносилося неймовірно тужливе вовче виття. Вода в річках була така чиста, що її можна було пити.
З риболовлі ми поверталися зі смугастими карасями і довгими здивованими щуками в рюкзаку і кошиках, де серед риби лежала і пара знайдених у лісі сироїжок.
І батько йшов селом і роздавав рибу старикам. Тому бабусі, побачивши нас, кидали свої справи і виходили до огорож: може, міські щось дадуть. Батько роздавав щедро.
Найбільшу щуку він зазвичай зберігав для однієї незвичайної жінки. Вона теж чекала біля свого паркану. За спиною — напіврозвалена хатинка. Мені було дивно на неї дивитися. Таких людей я раніше бачив лише у цирку по телевізору. Маленька жінка. Зовсім маленька. Короткі ручки, ніжки, як у немовляти, а обличчя доросле, втомлене, випите.
Батько простягав їй величезну щуку, і вона хрипко дякувала з усмішкою:
– Нам ваша риба – як від ангела. Як від Господа.
Батько, член КПРС і переконаний атеїст, бентежився:
– Та що ви, право. На скільки вам вистачить тієї риби?
Вона дивувалася:
– Як на скільки? Голова, хребет, хвіст – юшка. Або бульйон. Жирнючий. М’якуш – на котлети, з хлібом, цибулею, картоплею або крупою. Можна й тефтелі зробити. Тижнів на два у мене рибний піст!
І тут же сміялася з відомої мудрості:
– Ось кажуть: дай голодному не рибу, а вудку. Це дивлячись, який голодний. Мене така щука потягне за собою! А сліпий? У нас в інтернаті й сліпі були. Вудку в город закине і буде ріпу ловити.
Очі в неї сміялися. Іронізувала.
– Дякую, боярине, що змилостивилися.
Засоромлений батько пішов далі. Гадаю, в ту мить йому приходили нецензурні думки і про «дбайливий» уряд, і про невгасну «турботу» про трудящих.
Вголос він сказав лише одну фразу:
– Мерзенний балаган.
А я чомусь запам’ятав її слова: не всі можуть утримати вудку. І ще запам’ятав, як вона збиралася жити на одній щуці майже два тижні. Щуку я не любив — кістлява. Але того вечора їв вдумливо. Обсмоктував кожну кісточку і плавничок, хлібом вимакував юшку.
А потім спитав:
– Тату, а що таке інтернат?
Батько не відповів. Тільки погладив мене по голові і замислився.
Люди, яких майже не бачили
Інтернати для дітей з тяжкою інвалідністю часто перебували десь у такій же тьмутаракані. Дитина виростала, ставала дорослою — якщо не помирала. А іноді помирали батьки, та й заповідали хатку залишеній колись в дитбудинку дитині.
Таких людей майже не було видно. Не було пандусів і доступного транспорту. Та й самі вони часто намагалися зайвий раз не навертатися на очі — надто добре знали ціну цікавості, глузуванню та зневазі.
Жили на крихітні державні гроші. На допомогу родичів, якщо родичі були. Розраховували на город. На сусідів.
Я згадав цю жінку зараз, коли держава оголосила про помітне підвищення виплат дітям з інвалідністю і людям з інвалідністю з дитинства. І подумав: держава сьогодні розщедрилася приблизно так, як колись ми з батьком. Наша щука важила кілограмів вісім. Сьогодні така рибина коштувала б приблизно дві з половиною тисячі гривень. Ось приблизно стільки й додали грошей.
Мій знайомий Андрій наразі отримує 5190 гривень соціальної допомоги. Із 2027 року для людей з інвалідністю з дитинства І групи основну виплату обіцяють підняти до 8000 гривень. Різниця — 2810. Тобто майже та сама восьмикілограмова щука.
«На ці гроші я б не прожив»
У Андрія ДЦП. Інвалідність з дитинства, I група, підгрупа Б, безстроково. Коли він іде, його ноги погано слухаються. Підгинаються. Але він вправно балансує. Кисті рук, здається, зараз вивернуться, пальці скрючені. Обличчя іноді спотворюють мимовільні гримаси. Одразу майже неможливо розібрати, що він каже.
Але варто трохи поговорити – і вухо звикає. Спочатку розрізняєш окремі слова, потім – фрази, а невдовзі взагалі перестаєш помічати його незвичайну мову. Ті 5190 гривень, які він отримує зараз, — не пенсія, а державна соціальна допомога.
– Пенсія маленька, а соцдопомога вища, — пояснює Андрій.
Прожити лише на ці гроші він не може. Допомагають родичі, які мешкають у Швейцарії. Іноді надсилають невеликі, за їхніми мірками, суми. Завдяки цьому Андрій може купувати собі одяг у секонді, але добротний. Поглядає на дівчат.
Запитую, що було б, якби довелося жити лише на державні 5190 гривень.
– Це був би жах, – відповідає він. – Я б помер.
Запитую:
– То скільки потрібно для нормального життя?
Андрій відповідає одразу:
– 25. Мінімум.
Але ж я знаю, що і зарплату таку знайти нереально. Волюнтаризм. Але вголос не вимовляю.
Підвищення не для всіх
І тут є ще одна важлива деталь. Це підвищення – не для всіх людей з інвалідністю.
Йдеться про державну соцдопомогу дітям з інвалідністю і людям з інвалідністю з дитинства. Із 2027 року дітям з інвалідністю обіцяють від 8000 гривень на місяць. Людям з інвалідністю з дитинства І групи – теж від 8000, ІІ групи – від 4000, ІІІ – від 3000 гривень. Для тих, кому необхідний постійний догляд, передбачено окремі виплати.
Але якщо людина отримала інвалідність вже дорослою — після хвороби, нещасного випадку або поранення — у неї інша система виплат. Це конкретне підвищення її безпосередньо не стосується.
А таких людей в Україні стає дедалі більше. Особливо важко, каже Андрій, тим, хто прийшов з фронту. «Психологічно переключитися дуже важко. І на ці копійки, які вони отримуватимуть, я не розумію, як жити. А психологічно – це нокаут».
«Нумо поміняймося»
Я питаю Андрія:
– Ось перед тобою сидить депутат, який голосує за такі закони. Що б ти йому сказав?
Я не одразу розумію, що Андрій намагається емоційно сказати. Щось про «дупу» та «дідька лисого». Лається.
Нарешті розумію фразу.
– Я б йому сказав: нумо поміняймося.
І додає:
– Вони нічого не розуміють. Вони гадають, що на п’ять тисяч можна місяць прожити.
І коли я думаю про обіцяне підвищення, знову бачу маленьку босоногу жінку біля напіврозваленої хати з щукою, яка більша за саму жінку. І як вона з іронією говорила: «Дякую, боярине, що змилостивилися».
Часті запитання
Кому з 2027 року обіцяють виплати 8000 гривень?
Йдеться про дітей з інвалідністю та людей з інвалідністю з дитинства I групи. Для них основну державну соціальну допомогу планують підвищити до 8000 гривень на місяць.
Скільки обіцяють платити людям з інвалідністю з дитинства II та III груп?
Для людей з інвалідністю з дитинства II групи заявлена виплата становить від 4000 гривень, III групи — від 3000 гривень на місяць.
Чи отримають 8000 гривень усі люди з інвалідністю?
Ні. Зазначене підвищення стосується дітей з інвалідністю та людей з інвалідністю з дитинства. Люди, які отримали інвалідність уже в дорослому віці, мають іншу систему виплат.
Чи вистачить 8000 гривень на життя людині з інвалідністю?
Це залежить від потреб людини. За тяжкої інвалідності можуть знадобитися постійний догляд, лікування, ліки, спеціальні засоби та допомога в побуті, тому однієї такої виплати може бути недостатньо.
Чи передбачені додаткові виплати за постійний догляд?
Так, у тексті зазначено, що для людей, яким необхідний постійний догляд, передбачені окремі виплати.
Читайте також:
