Кому загрожує деменція і які заходи допомагають її попередити, розповіла лікарка-невролог вищої категорії Оксана Щитник.
Що таке деменція?
Деменція – це синдром, в основі якого лежить набуте, тривале, прогресуюче та незворотне порушення когнітивних функцій головного мозку: мислення, пам’яті, мовлення, здатності до навчання, орієнтації у часі та просторі.
Додатковими симптомами стають зміни в емоційній та психічній сфері людини. Зрештою деменція призводить до повної соціально-побутової безпорадності та деградації особистості.
Інша назва захворювання – набуте, або старече недоумство.
Деменція є результатом різних патологій і травм, які зачіпають головний мозок. Найпоширеніша причина виникнення синдрому – хвороба Альцгеймера, на частку якої припадає до 70% випадків набутого недоумства.
Ризик розвитку деменції значно збільшується з віком: переважна більшість пацієнтів з цим синдромом – люди, яким понад шістдесят п’ять років. На даний момент у світі від деменції страждають близько 50 мільйонів людей.
Чому може виникнути?
Причинами деменції є захворювання і стани, що викликають дегенерацію та загибель клітин головного мозку. Крім вже згаданої хвороби Альцгеймера, це можуть бути:
- судинні патології (гіпертонія, церебральний атеросклероз, інсульт);
- цукровий діабет та метаболічні порушення (ниркова та печінкова недостатність, хвороба Кушинга, розсіяний склероз, системний червоний вовчак, дисфункція щитовидної та паращитовидних залоз);
- об’ємні утворення головного мозку (пухлини, гематоми, кісти) і травми голови;
- хвороба Піка;
- хвороба Паркінсона;
- хвороба Хантінгтона;
- інфекційні захворювання (хвороба Крейтцфельдта-Якоба, ВІЛ, нейросифіліс, енцефаліти);
- тривалий прийом деяких лікарських засобів (антипсихотичні, протисудомні, транквілізатори, снодійні);
- дефіцит в організмі фолієвої кислоти, вітамінів В12, В3, тіаміну.
До факторів ризику належать також зловживання алкоголем, ожиріння, соціальна ізоляція, депресія, спадковість.
Як розпізнати захворювання?
Деменція має кілька стадій розвитку. На початкових етапах вона часто залишається нерозпізнаною, тому що порушення пам’яті та мислення виражені незначно і сприймаються родичами і самим пацієнтом як вікові зміни.
Основні симптоми ранньої фази деменції – це
- труднощі при освоєнні нової інформації та навичок;
- погіршення пам’яті та розумових процесів;
- проблеми із самостійним виконанням складних побутових завдань;
- мінливість настрою;
- втрата інтересу до звичних занять;
- короткочасні порушення орієнтації у просторі та часі.
На наступній стадії симптоми посилюються: з’являється забудькуватість щодо недавніх подій та імен людей зі звичного кола спілкування. Приєднується порушення мовлення (людина не може підібрати потрібні слова і висловити свої думки).
Також змінюється поведінка: близькі помічають різкі перепади настрою, зайву підозрілість, прискіпливість.
Пацієнт насилу орієнтується вже не тільки на вулиці, але і вдома, що ускладнює вирішення будь-яких побутових питань.
З прогресуванням захворювання часто приєднуються напади невмотивованої агресії, марення, слухові або зорові галюцинації.
На останніх стадіях деменції відбувається поступовий розпад особистості. Пацієнт не здатний себе обслуговувати, не орієнтується на місцевості, у просторі та часу, перестає впізнавати близьких. В цілому людина з вираженою деменцією стає безпорадною, не відповідає за свої дії і потребує постійного догляду.
Що робити?
З підозрою на деменцію слід звернутися до сімейного лікаря, який за необхідності направить пацієнта до невролога або психіатра. Фахівець проведе низку спеціальних тестів, призначить лабораторні аналізи, КТ або МРТ головного мозку, ангіографію судин та інші обстеження.
Специфічної терапії деменції немає, препарати підбираються залежно від основного органічного захворювання з метою максимально загальмувати розвиток патологічних процесів. Це можуть бути ліки, що покращують когнітивні функції, нормалізують артеріальний тиск, рівень холестерину та цукру в крові, антидепресанти, снодійне тощо. Також для лікування деменції використовується психотерапія.
Більше рухайтеся і спілкуйтеся
Для профілактики розвитку захворювання рекомендується бути фізично та соціально активними. Піде на користь і наявність постійного хобі, щоденне розумове навантаження, регулярне спілкування з друзями та родичами, звичка складати список справ – як на день, так і довгострокових.
Ірина Кадченко
