Про це наші колеги із видання «Одеське життя» поговорили із пораненими військовослужбовцями та волонтерами.
Віктор Нестеренко, Антон Домарацький та Олексій Притула – троє військовослужбовців ЗСУ, які у різний час отримали тяжкі поранення кінцівок. Віктор – 15 серпня під час штурму Мар’їнки наступив на міну. Антон – 27 червня у Лисичанську потрапив під артобстріл. Олексій – у вересні під час виходу на Лиман отримав поранення від касетного снаряда. Антону та Віктору довелося видалити ступні однієї ноги, у Олексія – ампутація двох кінцівок нижче коліна. Антон та Віктор зараз перебувають у США та вчаться знову ходити – вже на протезах. Олексій поки що перебуває у шпиталі в Києві, але вже планує протезування після одужання.
Олексій Притула згадує: «Касетний снаряд потрапив мені просто під ноги. Мене відкинуло вгору десь метрів за три. Я побачив, що мої ноги розмотуються як восьминіг, замість них у мене висять ремені. Там, де було дві ноги, стало вісім. У цей момент болю ти не відчуваєш – сильний шок. Ти зляканий, ти не одразу розумієш, що робити. Спочатку мені здалося, що там відірвало ноги прямо по паху. Але, по суті, все це було не вище коліна. Мене врятувало те, що я мав дуже якісні турнікети. Саме на це слід звернути увагу всім».
Олексій разом зі своєю дружиною вже більше місяця перебуває у військовому шпиталі у Києві.
«У мене постійно є і фантомний, і фізичний біль, змінюється лише його інтенсивність, – зізнається Олексій. – Постійно болять і ноги, і місця де були ноги. Це все завдає дискомфорту. Іноді хочу почухати п’яту чи відчуваю, як я ворушили пальцями ніг».
Олексій Притула вже переніс 5 операцій, а тепер чекає на повне загоєння кінцівок для того, щоб розпочати пошуки протезування.
Водночас, Антон Домарацький та Віктор Нестеренко вже кілька тижнів перебувають на реабілітації у США. Їм допоміг благодійний фонд Kind Deeds Олександра Рубцова – українця, який уже багато років живе в Америці.
Олександр Рубцов пояснює: «В Україні настільки величезна черга з людей, які потребують допомоги під час ампутації, що ми просто стоїмо пліч-о-пліч, і всі разом намагаємося розвантажити цю величезну чергу. У нас є волонтери в Україні та Польщі, які їздять лікарнями і знаходять хлопців, яким потрібне протезування».
Таким чином Віктора забрали з реабілітаційного центру на Галичині, а Антона знайшли у військовій частині у Немирові Вінницької області. Діти стали першими, кого запросили до США за програмою фонду Kind Deeds. Бійці в Америці ніколи раніше не були, але тепер мають пробути у Нью-Йорку 3-4 тижні. Там уже встигли зробити тимчасові протези. Зараз чоловіки навчаються ними ходити, а також відвідують багато заходів, які проводить українська спільнота в США. У планах фонду відпустити хлопців додому в такому стані, щоб вони не мали навіть кульгавості.
Антон Домарацький говорить: «У США я ніколи не був. Я, в принципі, за кордоном ніколи не був. Тут загалом дуже багато українців. Вони нас добре зустріли. Тренування ми починали з малого, з ходьби. Але зараз динаміка тренувань іде з мінімуму до високого навантаження. Зараз ми вже намагаємось стояти на одній нозі, тримаємо баланс та координацію рухів. Беремо якусь додаткову вагу, займаємось на турниках та біговій доріжці. Перші дні ми ходили 15 хвилин, потім півгодини. Зараз ми можемо займатися вже 1-1,5 години із додатковим навантаженням. Чи є біль? Є. Але ми до неього звикаємо, тому що кукс має звикати».
За словами Олександра Рубцова, бійці дуже швидко йдуть на відновлення.
«Хлопці прилетіли у суботу, у вівторок був перший візит до реабілітолога. У четвер вони вже пішли на своїх протезах, а в суботу вже поїхали кататися велосипедами», – згадує Олександр.
Одеська волонтерка Ольга Домбровська, яка допомагає бійцям з ампутаціями з 2014 року, каже: «Якщо порівнювати з 2014-м роком, то зараз в Україні більше бійців з ампутаціями, але й більше організацій, які працюють та допомагають в цьому напрямку. Бійців приймають і наші санаторії, запрошують іноземні організації. Наша держава повністю покриває витрати на протезування бійців найякіснішими протезами провідних світових виробників. Щодо протезування за кордоном, на нього можуть запрошувати приватні фонди. Діаспора, яка знаходиться по всьому світу, власним коштом протезує бійців».
Але якщо говорити про вартість протезів за кордоном, то суми, які мають зібратити благодійні фонди, вражають.
«Протези в США можуть коштувати від 10-15 до 100 тисяч доларів та більше. Все залежить від запчастин, від складності протеза (вище за коліно, нижче за коліно), від його виду (біонічний або гідравлічний). Від кінцівок (рука, нога)», – пояснює Олександр Рубцов.
Зараз на допомогу БФ Kind Deeds чекають близько 100 бійців, проте можливості фонду обмежені квотами лікарів. Але Олександр Рубцов із колегами намагається розширити коло фахівців, які допомагають нашим воїнам.
Тим часом Антон Домарацький та Олексій Притула вже хочуть повернутися на фронт, але, за словами Олексія, з подвійною ампутацією в бій його навряд чи візьмуть. А ось для Віктора Нестеренка повернення до лав ЗСУ – складне питання.
«І хочеться, і не хочеться повернутися до ЗСУ. Дуже важко морально», – каже Віктор.
***
Публікацію здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» у рамках реалізації грантового проекту The Women in News з WAN-IFRA.
Думки авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Автори: Тетяна Сярова, Вікторія Чабанова, Віра Корольченко, Ігор Казанжі
