Рід Хурма (Diospyros) належить до сімейства ебенових (Ebenaceae). У перекладі “diospyros” означає “божественний вогонь”, “їжа богів”. Не дивно, що їй дали таку назву, – плоди, крім високих смакових якостей, мають багато цілющих властивостей: покращують апетит, підвищують працездатність, заспокоюють нервову систему. У боротьбі з атеросклерозом і серцево-судинними захворюваннями хурма випереджає яблука – калій, що міститься в ній, живить серцевий м’яз і виводить з організму зайву рідину. Вона вважається дієтичним продуктом: ніжна консистенція клітковини дуже сприятлива для шлунка.
Високий вміст заліза у плодах дозволяє використовувати її для лікування анемії. Хурма корисна також при хворобах нирок – знижує ризик утворення каменів.
Сік плодів має бактерицидні властивості щодо кишкової та сінної паличок, золотистого стафілококу, використовується для виготовлення медичних препаратів від тиреотоксикозу.
Народна медицина Сходу рекомендує порошок з листя хурми східної як кровоспинний, сечогінний та гіпотензивний засіб.
Оптимізму додає те, що вже багато садівників почали її вирощувати не лише на півдні України, а й у Новій Каховці, Запоріжжі, Дніпрі, Вінниці та навіть у Києві. Найчастіше використовують три її види, це: східна хурма (D. kaki Thunb.), кавказька хурма (Diospyros lotus L.) і віргінська хурма (D. virginiana L.).
Хурма східна – листопадне дерево висотою до 15 м. Досить довговічна, живе та успішно плодоносить 100 і більше років. У дикому вигляді росте у горах Китаю. Як плодова порода здавна вирощується у садах Китаю, Кореї та Японії. Саме з Японії вона і потрапила до Європи, тому часто неправильно називається японською.
Багато сортів, що вирощуються в нашій країні, – китайського та японського походження.
Східна хурма має хорошу тверду деревину, яка досить високо цінується. Листя велике, овальне, завдовжки 8-16 см, зверху блискуче, знизу жовтувато-опушене; восени червоніє, стаючи густо-бордовим, ефектно оздоблює крону дерева.
Рослини можуть бути як полігамними (рідко), так і одно- і дводомними. Квітки кремові, без запаху, запилюються бджолами та мухами. Чоловічі – дрібні, зібрані у пучки, жіночі – великі, одиночні.
Багато сортів несуть тільки жіночі квітки, тому на 7-8 жіночих дерев обов’язково потрібна одна чоловіча рослина-запилювач, або щеплення гілки з чоловічої рослини в жіночій кроні. Врожайність – до 100 кг плодів із дерева.
Плід – м’ясиста, овальна ягода, до 6-8 см завдовжки та 5 см у діаметрі. Забарвлення шкірки – від світло-жовтого або яскраво-жовтогарячого до темно-червоного, зрідка майже чорного. Шкірка гладка, рівна, іноді з неглибокими поздовжніми борозенками, покрита восковим нальотом. Плодоніжка товста та коротка. Плоди на гілках тримаються міцно, залишаються висіти і після опадання листя, дуже прикрашаючи дерево. М’якуш зрілих плодів м’який, м’ясистий, желеподібний, соковитий, ніжний. Навколо насіння – ніжно-волокнистий. Колір м’якушу у більшості сортів помаранчевий, рідше шоколадно-коричневий. У плодах зазвичай 8-10 насінин, але часто вони бувають і партенокарпічними, тобто безнасінними.
Хурма східна практично не пошкоджується шкідниками та хворобами, майже не потребує догляду і хоча має низку переваг, мало годиться для просування на північ у відкритому ґрунті через низьку морозостійкість. Її можна вирощувати в бочковій культурі з насіння, взятого з плодів. Такі рослини краще пристосовані до кімнатних умов. Однак при такому розведенні може виникнути проблема з плодоношенням, оскільки, здебільшого, рослини хурми однодомні. Щоб гарантовано отримувати плоди, потрібно заготовити сортові живці (чоловічі та жіночі) та прищепити їх у крону. Перспективним є і щеплення живців, заготовлених із жіночих екземплярів самоплідних сортів.
Це дуже давній вид, що росте в гірських широколистяних лісах Кавказу. Зрідка утворює чисті насадження, але частіше росте разом із кленом, волоським горіхом, каштаном, аличею, іргою та шовковицею. Є листопадним деревом до 30 м заввишки і до 45 см діаметром. Коренева система потужна, коріння міцне. Кора темно-сіра, розтріскується. Деревина світло-жовта, зелена або темно-сіра, високоміцна, пружна, щільна; добре полірується, не схильна до гниття. Йде на виробництво меблів і технічні потреби, цінується досить високо.
Кавказька хурма, як правило, дводомна, рідше однодомна. Листя просте, довгасто-еліптичне, шкірясте, щільне, зверху темно-зелене, блискуче; знизу – опушене; довжиною 5-14 см і шириною 3-6 см. Воно містить дуже багато (до 3200 мг/%) вітаміну С, тому годиться для виготовлення вітамінного чаю.
Цвіте після розпускання листя, наприкінці травня – на початку червня. Квітки дводомні, або полігамні, пазушні, на коротких квітконіжках, жіночі – поодинокі, чоловічі розташовуються групами по 2-3 шт. Квітки довжиною 5-8 см, жовтувато-або буро-червоні; приваблюють велику кількість бджіл.
Хурма кавказька плодоносить рясно та щорічно, з дерева можна зібрати до 200 кг плодів. Плоди дрібні, кулясті, діаметром 0,8-1,6 см, зрідка до 3 см. Незрілі – спочатку зелені, потім жовті, потім буро-червоні; повністю зрілі – темніють, стають буро-чорними, покриваються сизим восковим нальотом. Дозрівають у жовтні – листопаді. М’якуш м’ясистий, волокнистий або борошнистий, їстівний. Але навіть у зрілих плодів він має дуже терпкий смак.
Тільки після перших морозів плоди з дерев стають медово-солодкими. Плоди містять насіння, що становить до 40% маси ягоди. Саме через терпкість, а також велику кількість насіння кавказьку хурму вживають в їжу не часто, як правило в сушеному вигляді. Сушені плоди містять до 40% цукрів, вітамін С, каротин, органічні сполуки заліза, що смаком нагадують ізюм або фініки; перемелені додають у пшеничне борошно, і з цієї суміші випікають особливо делікатесну хлібопродукцію. Зі свіжих плодів, методом уварювання віджатого соку, роблять бекмес – фруктовий мед – дуже поживний і лікувальний продукт.
Кавказька хурма майже не пошкоджується шкідниками та хворобами. Розмножується насінням, яке може зберігатися не більше двох років, після чого втрачає схожість; кореневими пагонами, кореневою поростю. Це кращою є підщепа для східної хурми, яка забезпечує високу приживаність щеплень.
До родючості ґрунту вона невибаглива, у природі іноді росте навіть на територіях, позбавлених ґрунтового покриву, витримує невелике засолення, проте все ж таки віддає перевагу родючим ґрунтам. Чудово переносить посуху. Не терпить ні застою води, ні пересушування. Світлолюбна, хоч у природі росте і в затінених місцях. Шляхом поступової акліматизації її, можливо, можна було б істотно просунути на північ, але цим, на жаль, поки що ніхто не займається.
Це листопадне дерево висотою до 30 м, з товстим стовбуром, ажурною кроною і іноді гілками, що спадають донизу. Деревина важка, гарна, цінна. Листя просте, овальне або яйцеподібне, зверху блискуче, знизу – матове, довжиною до 14 см. Рослини можуть бути одно- та дводомними, рідко полігамними. Квітки жовто-зелені, чоловічі зібрані по три, жіночі – поодинокі. Плід – куляста або конічна жовта з рум’янцем або палево-жовтогаряча ягода діаметром 2-5 см. Плоди дуже смачні і солодкі, містять до 32% цукрів, приємно пахнуть ромом.
Природний ареал поширення – східна частина США, від Канзасу до Флориди.
Хурма віргінська одомашнена – найморозостійкіша (витримує морози від -30 до -35°С) і найзимостійкіша з усіх родинних видів. Використовується як підщепа для всіх видів та сортів хурми. Щоправда, відсоток приживаності щеплень на віргінській хурмі трохи нижчий, ніж на кавказькій, та й сам корінь замість привабливої «бороди» є довгою «морквиною», майже без розгалужень і дрібних корінців.
Така коренева система забезпечує підвищену посухостійкість та зимостійкість рослини. Деякі селекційні великоплідні сорти віргінської хурми дуже добрі. Їхні плоди масою до 100 г мають чудовий смак і міцний ромовий аромат. Ці сорти можна вирощувати навіть у північних регіонах України. Щоправда, важливо враховувати термін дозрівання плодів – він має бути раннім. Саме віргінську хурму шляхом селекції та акліматизації можна значно просунути на схід та північ України.
Є ще гібридна хурма, тобто гібриди між східною та віргінською хурмою. До цієї групи належать переважна більшість сортів, виведених в Україні. Успіх цієї комбінації очевидний: поєднання великоплідної східної хурми з високою морозостійкістю та хорошими смаковими віргінськими якостями призвело до появи таких шедеврів як Росіянка, Нікітська бордова, Сосновська, Чучупака, Дар Софіївки та інші. В результаті гібридизації сорти з цієї групи дають плоди з більш-менш вираженим ромовим ароматом, масою 75-250 г і більше. При цьому відрізняються високою морозостійкістю (-22…-27°С). Щоправда, тут зазвичай чітко простежується закономірність: що більша маса плоду, то нижча морозостійкість сорту. Звідси висновок: якщо ви живете не на півдні України, то не варто “ганятися” за крупноплідними сортами.
Деяким гібридам потрібен запилювач, деякі – самоплідні.
Читайте також:
Лариса та Олександр
МАРУЩАКИ, садівники-дослідники.
м. Виноградів Закарпатської області.
Якщо ви хочете приготувати розсипчастий та ароматний рис, то радимо при приготуванні додати лише один…
Більшість садівників, помітивши клей на деревах, нічого не роблять, вважаючи цей симптом незначним, проте що…
6 квітня у центральних та південних областях очікується дощ, у західних - сніг або мокрий…
Чи будуть геомагнітні хвилювання цього дня?
Депресія та вигорання мають багато спільного, але їхні наслідки для здоров'я можуть відрізнятися кардинально. Чому…
Якщо ви отримали штраф за порушення ПДР, хоча не були за кермом, важливо вчасно призначити…