Вівторок, 19 Жовтня, 2021
ГоловнаСтаттіПро мистецтво жити на пенсії

Про мистецтво жити на пенсії

Этот материал также доступен на русском языке
Газета «На пенсії» 4 жовтня відзначатиме свій 16-й день народження.

Протягом усіх цих років ви, любі читачі, є нашими постійними співавторами: підказуєте теми для публікацій, розповідаєте про те, що вас хвилює, висловлюєте свою думку і ділитеся творчістю. Разом ми намагаємося впливати на різні ситуації, прагнучи робити наше життя кращим.

Про пільгове перевезення пасажирів

Часто ми чуємо нарікання на роботу водіїв пасажирського транспорту, які здійснюють перевезення як на міських, так і на приміських маршрутах. Ціни на проїзд далі ростуть, а сервіс ніяк не покращується, та ще й незрозумілі нововведення з’являються. Наш читач А.Б. з Одеси звернувся до нас зі скаргою-запитанням з приводу роботи приміських маршруток. Він пише: «Я – учасник бойових дій. Пред’явив у касі посвідчення, заплатив станційний збір і отримав квиток на автобус за маршрутом «Одеса – Успенівка». Показав водію квиток і посвідчення, однак водій зажадав віддати йому на руки копію мого посвідчення. Чи законно це?».

Ми звернулися до управління транспорту Одеської облдержадміністрації і там нам відповіли, що пільгове перевезення пасажирів – сфера діяльності департаменту соціального захисту. З обласного бюджету виділяється певна сума на компенсацію пільгового перевезення пасажирів. Щоб претендувати на частину цієї суми, перевізник зобов’язаний надавати реєстр перевезених пільговиків. Своєю чергою, департамент соцзахисту просить від перевізника документи, що підтверджують пільгове перевезення пасажирів. Ці вимоги вони вважають законними.

Чому банк не видав пенсію?

Незважаючи на те що ми всі давно звикли користуватися ідентифікаційним номером, час від часу трапляються непорозуміння. Особливо це неприємно, коли плутанина виникає при отриманні пенсії. Наш читач Олег Гончаров з Одеської області отримує пенсію понад 20 років. Замість ідентифікаційного номера у нього в паспорті, як і належить за законом, стоїть відповідна відмітка. Однак у вересні «Ощадбанк» пенсію йому не видав. Читач пише: «Коли я запитав у співробітників «Ощадбанку», чому не прийшла моя пенсія, мені відповіли, що вона пішла назад до Києва, оскільки у мене… немає коду. Мені довелося заново відправити до Пенсійного фонду копію паспорта, і тепер я сподіваюся, що отримаю пенсію у жовтні. Чому так сталося і хто винен в тому, що я залишився без пенсії?».

На момент підготовки матеріалу наш читач пенсію вже отримав, проте ми все одно звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по роз’яснення. Там нам пояснили, що якщо людина відмовляється від коду, вона повинна обов’язково повідомити про це не тільки до Пенсійного фонду, а й до банку, де отримує гроші (в даному випадку – до «Ощадбанку»). У банку все відбувається в автоматичному режимі, і коли до «Ощадбанку» надходять відомості, де пенсіонер числиться з кодом, стається нестиковка двох баз – пенсійної та банківської, і пенсія повертається назад. Тому про будь-які зміни пенсіонер повинен повідомляти до усіх інстанцій, де отримує гроші.

Про труднощі життя, чиновників і творчість

Пенсіонерам в нашій країні доводиться несолодко – маленькі пенсії, високі ціни, вартість комунальних послуг зашкалює. До редакції часто надходять листи, які інакше, ніж «криком душі», не назвеш: адже вижити на дві тисячі гривень літнім людям зараз практично неможливо. Ось і наш читач Е.Е. Пручай з Донецької області порушив цю тему в своєму листі. Він пише: «Будь-яке суспільство можна оцінити за тим, як воно ставиться до своїх старих… Деякі політики заявляють, що кількість людей пенсійного віку в Україні зростає, і вони стають тягарем для працюючого населення країни. Заявити таке – блюзнірство!». Дійсно, висловлювання політиків не завжди коректні по відношенню до людей похилого віку. Та й перспективи з високих трибун нам всім описують далеко не райдужні. Але наші читачі все ж не падають духом – знаходять собі заняття до душі, займаються творчістю. І це допомагає дивитися на життя з оптимізмом, незважаючи ні на що. Наприклад, наша читачка Надія Жечева з Одеси сумні думки з приводу життя пенсіонера перетворила на вірш. Познайомимо вас з невеликим уривком:

«Дожить до пенсии – мечта,

Прожить на пенсию – искусство.

Для многих будет неспроста

Осознавать такое чувство.

И трудовой имея стаж

Лет сорок, может быть, и больше,

И мудрость, жизненный багаж,

А кошелек все тоньше, тоньше…».

Ці рядки якнайкраще відображають життя наших пенсіонерів, які, таки-так, щодня навчаються мистецтву жити на пенсії.

Що передувало: Як обчислюється пенсія? 

Нове на сайті