Основа глини – це оксиди кремнію та алюмінію. Дістати її нескладно, оскільки вона становить 50% осадових гірських порід земної кори. Як кажуть, достатньо трохи копнути землю, щоб видобути глину. Зустрічається глина червона, жовта, зелена, блакитна, сіра, біла та чорна, від чого і залежать її лікувальні властивості.
Так, жовта глина містить багато сполук натрію та сірки. Останній елемент дуже корисний для рослин, тому таку глину в невеликих кількостях можна використовувати навіть як підживлення.
Біла глина (каолін) у воді практично не розчиняється. У ній міститься багато кремнію. Таку глину вигідно використовувати для замазки ран, так як ця водостійка речовина сприяє швидкому загоєнню.
Блакитна глина містить багато мінеральних солей. У зв’язку з чим її розчин використовують для обприскування рослин по листку, вона служить не тільки підживленням, але і захистом від деяких шкідників.
Зелена глина має такий колір завдяки присутності заліза, марганцю, калію, міді, магнію. Кажуть, що в ній є навіть сліди срібла та золота. Таку глину корисно застосовувати для лікування хвороб кори, а також зачищених ран, які з різних причин з’явилися на стовбурах та скелетних гілках.
Червона глина багата на сполуки міді та заліза, тому в її склад для замазок навіть не додають мідний купорос.
Рожева глина виходить у природі завдяки змішуванню білої та червоної глини, що дозволяє поєднувати переваги обох цих речовин.
Як бачите, видів глини дуже багато, але не всі вони придатні для заліковування ран. Коров’як додається для того, щоб підвищити клейкість речовини, а мідний купорос або попіл – для посилення властивостей, що дезінфікують. Зверху глиняної замазки можна намотати бинти або мішковину, щоб посилити міцність обмазки. Тоді склад може бути на рослинах цілий рік, не вимагаючи оновлення. Далі тримати небажано, тому що треба очищати рану та оглядати її на предмет загоєння.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про застосування попелу на дачі.
