П’ятниця, 22 Листопада, 2024
ГоловнаГрошіПро гроші: як у нас «збирають вершки» на обміні валют

Про гроші: як у нас «збирають вершки» на обміні валют

Этот материал также доступен на русском языке
Обмін валют – одна із найпопулярніших фінансових операцій в Україні. І прибуткових. Ця послуга має підводні камені, якими і користується валютний бізнес.

В матеріалі «Портрети на доларах: хто зображений на банкнотах?» ми з вами, шановні читачі, домовилися продовжити тему американської валюти.

І сьогодні поговоримо про обмін валют. Тим більше, що за останні два тижні курс долара значно зріс і становить 39 – 39,5 гривні.

Невдачливі купюри

Багато хто з вас або стикався сам, або, як мінімум, чув про те, що в нас зараз обмінники стали особливо зарозуміло крутити носом при наших спробах обміняти заначки в американській валюті на вітчизняну.

Все почалося минулого літа з безперечно добрих намірів НБУ. Банк-регулятор зобов’язав брати всі купюри і оголосив правила. Безумовно, хотілося якнайкраще, і очікувано вийшло як завжди. Банки повитягували з сейфів купи штатівських соток (йдеться здебільшого про них, рідних) у стані, іменованому в народі «піпіфакс», тобто туалетного паперу. До початку повномасштабної війни їх без проблем відправляли на заокеанську батьківщину, але зараз ситуація ускладнилася. І банки почали видавати далеко не ідеальні банкноти клієнтам, які знімають валюту з рахунків.

Банкноти розійшлися по руках, а потім з’ясувалося, що обмінники не зовсім почули нові вимоги НБУ. Причому йдеться не тільки про стан американських банкнот, що викликають невдоволення мінял, а й рік випуску. Особлива ворожість – до «папірців» 1996 року. Банкноти можуть бути, як то кажуть, у незайманому стані, хрусткі – і тут: рік, бачиш, не той. І починається: мовляв, можемо прийняти, але за нижчим курсом, дешевше. І прилад («долар-тест») її пропустив, і візуально гарна. Здавалося б, що тобі ще потрібно? Але ні, у деяких обмінних пунктах мало не в лупу розглядають ці невдачливі купюри 1996 року. І знайшовши якусь крапочку, заявляють: вибачте, вона проблемна, взяти не можемо. Ну або можемо. Але за заниженим курсом. При цьому навіть кілька подібних цяточок на купюрі, наприклад, 2006 року вже нікого не бентежать. Беруть аж бігцем. В результаті, доларові купюри з грошової одиниці, яка має оцінюватись виключно за курсом, обмінники перетворили на якусь подобу різносортного товару. Новішого випуску, в ідеальному стані – трохи дорожча, старіша або потерта – трохи дешевша. І на цьому, судячи з усього, мають непоганий додатковий заробіток.

До речі, у США всі банкноти, починаючи з 1914 року, досі є законним платіжним засобом. Але розраховуватися старовинними бонами можуть лише нерозумні, бо такі бони – це перлини для колекціонерів паперових грошей. І цінуються набагато вище за номінал*.

Непильний бізнес

Але повернемось до обмінників. Судячи з даних про їхні доходи, опубліковані 7 грудня 2023 сайтом «Коментарі.ЮА»: прибуток у них за період війни зріс до 10 разів. Уточнимо, йдеться про обмінні пункти, що належать не банкам, а фінансовим компаніям. За період з січня по листопад минулого року їхня кількість зросла з 3745 до 3990.

Причини інтересу до цього непильного бізнесу лежать на поверхні: агресія сусіда, який вижив з розуму, викликала кризу в економіці України, що, природно, спричинило аномальний попит на готівкову валюту. Так, у листопаді 2023-го, за інформацією НБУ, громадяни купили 2,22 мільярда доларів, а продали 1,599 мільярда доларів. Та ще й «зелень» із початком повномасштабної агресії підскочила на добру десятку. Таким чином, лише за місяць оборот бізнесу на обміні валют перевищив 140 мільярдів гривень. Погодьтеся, співгромадяни, непогані гроші.

***

А зараз трохи історії, зокрема історії Стародавнього Риму. Імператор, пригадується, Веспасіан якось запровадив податок на громадські туалети у вічному місті. Його син – представник тамтешньої золотої молоді – наслухався від друзів глузувань і наїхав на пращура: мовляв, що ж ви, тату, не соромлячись, на фекаліях заробляєте? Веспасіан витяг з гаманця золотий ауреус і сунув його синові під ніс, пробурчавши фразу, що стала крилатою: «Гроші не пахнуть!» Вони, мабуть, і досі часто-густо не пахнуть.

Що почому?

Пам’ятаєте, ми з вами за фактичними продажами на українському аукціоні «Віоліті» вивчали ціни на колекційні українські та радянські монети і паперові гроші? З американськими бонами старих років та сама картина. Ось лише кілька реальних продажів останнім часом:

20 доларів 1922 року – 2990 гривень,
50 доларів 1914 року – 8900 гривень,
20 доларів 1934 року – 1375 гривень,
5 доларів 1907 року – 5 тисяч гривень.

А ось і «сьогоднішні» долари: 100 доларів 2017 року – 7 тисяч гривень. Це тому, що номер гарний – 51111111. І 100 доларів 2006 року – 7800 гривень (№ 11111112). Ну і таке інше. Тож, якщо у вас десь завалялися подібні раритети, не проґавте своє щастя.

Валерій Боянжу, Херсон – Одеса

Нове на сайті

купити ноутбук Львів, ціни в Україні