Ключові тези:
- У парку Марка Твена двічі на тиждень проходять безплатні тренування просто неба, до яких можуть долучитися люди будь-якого віку та з різним рівнем фізичної підготовки.
- 77-річні та старші учасники доводять власним прикладом: рух, танці та спілкування можуть додавати сил, енергії й радості незалежно від цифри в паспорті.
У парку Марка Твена ранок починається не зовсім так, як можна було б очікувати. Замість повільної прогулянки — розминка. Лунає музика. А замість звичного питання «скільки років?» — просте: чи можеш ти сьогодні рухатися?
Також цікаво: 101-річний чоловік та його 100-річна дружина розкрили секрет довголіття та щастя в шлюбі.
Це не лише про фітнес
На невеликому майданчику збираються люди різного віку. Хтось рухається впевнено, хтось обережніше, хтось спочатку придивляється до інших. Але за кілька хвилин усі вже включаються у ритм.
Це безплатні фітнес-тренування, які двічі на тиждень проходять просто неба. Тут немає вимоги бути спортивним, молодим чи витривалим. Вправи підлаштовані під різні можливості, а навантаження кожен обирає для себе.
І дуже швидко стає зрозуміло: це не лише про фітнес.
Бо після вправ з’являється танець. Трохи диско, трохи танго — і звичайне ранкове тренування раптом перетворюється на маленький танцювальний майданчик у парку.
Тут рухаються руками, ногами, плечима, ловлять ритм, помиляються, сміються й знову повторюють. Хтось прийшов заради м’язів і суглобів, хтось — заради настрою, а хтось, можливо, просто заради того, щоб вийти з дому і побути серед людей.
Особливо вражає вік учасників.
Сімдесят років тут зовсім не виглядають межею. Є учасниці старші, і 77 років — далеко не привід залишатися осторонь. Навпаки: іноді саме старші жінки задають цьому ранку той особливий настрій, коли хочеться не просто повторювати рухи за тренеркою, а й самому повірити, що літо ще довге, музика ще звучить, а життя нікуди не поділося.
«Це щастя», — каже тренерка Наталія Колотова про ці заняття. За її словами, тут немає обмежень за віком чи фізичними можливостями. Якщо людина не може виконувати вправи стоячи, частину рухів можна робити сидячи. А можна навіть просто прийти, подивитися, побути разом з іншими, поаплодувати — і вже отримати настрій та енергію.
Для Наталії головне — не те, наскільки правильно людина виконує вправу.
— Бувають такі моменти, коли щось не виходить у ваших підопічних? — запитуємо її.
— Ні, не бувають. Тому що вони рухаються, а значить, у них все виходить.
Життя бурлить і сили з’являються
У цьому є щось дуже просте й водночас важливе. Люди приходять сюди не доводити, що вони молоді. Вони просто не погоджуються з тим, що вік має визначати, як саме їм жити.
І серед тих, хто особливо переконливо це демонструє, — 77-річна Надія Петрівна.
Вона зізнається: танці любить давно, хоча професійною танцівницею ніколи не була.
— Я дуже люблю танці, але я не професіонал, а любитель. Мені сподобалося, що тут заняття з елементами танцю. По-перше, дуже приємна атмосфера, прохолодно. По-друге, дуже тренерка запальна, молода, енергійна. Вона дарує такі емоції!
Надія Петрівна приходить навіть попри те, що цього дня у неї трохи припухло коліно.
— Але я все одно прийшла. Тому що мені здається, що життя бурлить у мене і сили з’являються.
Тренування триває годину. За цей час встигають і розім’ятися, і потанцювати, і трохи втомитися, і добре роздивитися одне одного — тих, хто приходить регулярно, і тих, хто сьогодні тут уперше.
Життя — це не цифра в паспорті
А нові учасники, схоже, довго не залишаються новими. Серед них — 73-річна Тамара Миколаївна. Вона з’явилася тут нещодавно, але вже встигла зрозуміти, що одного заняття їй замало.
— Чи дуже тяжко, чи дуже важко? — жартує вона про тренування. — Всі про мене кажуть, що я дуже рухлива. Але і допитлива.
Тамара Миколаївна розповідає, що відвідує різні заняття та центри: ходить на хор, співає українські пісні, займається психологією. Каже, що намагається бути всюди, де є щось цікаве.
— І ці заняття сили додають?
— Так. Саме так.
Організовують заняття за підтримки «Гончаренко центру». Тренування проходять у вівторок та п’ятницю о 10:00. Відвідування безплатне, але потрібна попередня реєстрація.
А поки триває літо, парк Марка Твена двічі на тиждень на годину стає місцем, де танго легко переходить у диско, фітнес — у танець, а вік взагалі перестає бути головною характеристикою людини.
Можливо, саме тому після такого ранку хочеться ще трохи затриматися в парку.
Не тому, що тренування було важким.
А тому, що іноді достатньо музики, кількох простих рухів і людей поруч, щоб згадати: життя — це не цифра в паспорті.
Читайте також:
