Від любові до невдоволення: що руйнує стосунки батьків та дорослих дітей

Ключові тези:

1. Близькість у сім’ї руйнується не критикою, а неповагою до кордонів.
   Навіть найкращі наміри не працюють, якщо дорослі діти відчувають тиск чи знецінення.
2. Роль бабусь та дідусів — бути підтримкою, а не керівниками.
   Допомагати варто лише тоді, коли про це просять, а не втручатися за звичкою чи тривозом.
3. Шлях до довіри — через повагу, ухвалення відмінностей та постійну готовність вчитися.
   Вміння слухати, гнучкість та бажання йти в ногу з часом допомагають зміцнити родинні зв’язки

«Я ж якось тебе виростила», «я просто хочу допомогти» — чи часто ви говорите подібне своїм уже дорослим дітям, намагаючись підтримати їх у вихованні онуків? Чому добрі наміри не завжди спрацьовують, і як знайти спільну мову між поколіннями, розповідає психологиня Олена Жданович.

Що руйнує близкість?

– Стосунки у родині – річ тонка, їх зіпсувати нескладно, порозумітися набагато складніше, – переконана Олена Жданович. – Насамперед, пам’ятайте, що родина – це не поле битви, де ми з’ясовуємо хто кращий, правий тощо, це місце, в якому кожен хоче бути собою поруч із тими, кого любить.

Для початку спробуйте використати так званий «ефект дзеркала» – наведемо перелік дій і фраз, які гарантовано не сприятимуть порозумінню з дітьми та онуками:

• постійно критикуєте все, що роблять ваші діти й онуки: зовнішній вигляд, вибір роботи, виховання дітей та інше;
• заперечуєте їхнє право на самостійність, використовуючи фрази типу «я знаю краще»;
• не залишаєте особистих кордонів – заходите в гості без попередження;
• викликаєте почуття провини – «я все життя тобі віддав (віддала), а ти»;
• постійно порівнюєте з іншими – «у сина дядька Семена гарна робота, не те, що в тебе»;
• вважаєте їхні проблеми дріб’язковими – «подумаєш, нога болить, ти ще молодий»;
• знецінюєте авторитет батьків – «не зважай, що мама сказала, я дозволяю, немає в тебе ніякої алергії»;
• постійно радите, навіть коли вашої думки ніхто не питає;
• за будь-якої нагоди та без неї ображаєтесь і головне мовчки (а що вас образило, діти хай самі здогадаються).

Якщо ви впізнали у цих фразах себе, «вітаємо», стосунки з вашими дітьми та онуками навряд чи складаються у вас якнайкраще.

Чи можна зміцнити родинні зв’яки?

Отже, якщо ви хочете проводити зі своїми дітьми й онуками час, який перетвориться на щасливі спогади, вам варто опанувати свою тривожність за майбутнє рідних і поважати право кожного члена родини на самостійність, прийняття особистих рішень.

• СЛУХАЙТЕ БЕЗ ПЕРЕБИВАНЬ. Особливо у дитинстві чи у підлітковому віці будь-яка проблема видається великою, тож вислуховуйте навіть те, що здається вам дріб’язковим. Не перебивайте, ставте уточнюючі запитання, так діти чи онуки зрозуміють, що вам не байдуже.

• ДОПОМАГАЙТЕ, КОЛИ ВАС ПРОСЯТЬ. Бабусі й дідусі – важлива частина кожної родини, хранителі сімейних традицій й вірні помічники. Проте, перш ніж надати допомогу, спитайте, якої саме помочі потребують від вас діти.

• НЕ ЗАБУВАЙТЕ, ЯКИМИ САМІ БУЛИ В МОЛОДОСТІ. Світ змінюється, як і методи виховання, правила харчування та лікування дітей. Тож, перш ніж критикувати і починати розмову фразою «а от у наш час», пригадайте, чи часто ви погоджувалися зі своїми батьками?

• ЙДІТЬ У НОГУ З ЧАСОМ. Бабуся, яка розуміється на гаджетах і з якою можна обговорити героїв останніх серіалів, – цікавий співрозмовник для нинішніх поколінь. Звісно, ви не все зрозумієте, однак, онуки значно підвищать власну самооцінку, усвідомивши, що і вони можуть чогось навчити дорослих. Тож будьте відкритими до нових технологій, попросіть показати як це працює, і чи зможе знадобитися у житті.

• НЕ ПІДРИВАЙТЕ БАТЬКІВСЬКИЙ АВТОРИТЕТ. Не з’ясовуйте при онуках стосунки зі своїми дітьми. Узгоджуйте заздалегідь правила і прийоми виховання молодшого покоління. Діти мають бачити єдність. Ваша роль нині – не батько й мати, а бабуся чи дідусь. Саме тому пріоритет у вихованні належить не вам.
• НАВЧАЙТЕ ЧЕРЕЗ ПРИКЛАД. Передавайте сімейні традиції, адже ви – коріння родини. Будьте джерелом любові та підтримки. Дуже часто зі своїми проблемами онуки біжать саме до бабусь і дідусів. Навчайте через приклад. Скільки б ми не говорили як правильно, діти переймають лише нашу поведінку, а не розповіді.

Не будьте надмірно поблажливими і не перегинайте палицю зі дозволами. Любов – не означає вседозволеність.

Головне,– переконана Олена Жданович,– це усвідомлення того, що ви виховали чудових дітей, які своєю чергою зможуть виховати прекрасних онуків, вам потрібно лише їм трошки допомогти.

Наші експерти

Олена Жданович має 30-річний досвід надання психологічної допомоги. Зараз працює в одному з консультативно-діагностичному центрі міста Одеси.

Читайте  також:

• Психологія: чи треба жаліти себе і як перестати це робити?
• Чому не можна постійно скаржитися – поради психолога