Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас з викарбуваними у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
Остап Вишня: «Хто в Крим, а я в Кринки»
Нацбанк викарбував багато пам’ятних монет. І сьогодні не за велінням серця я обрав історію життя Остапа Вишні – відомого українського письменника, класика сатиричної прози минулого століття. Його улюбленим місцем відпочинку було село Кринки на лівобережжі Дніпра, зовсім недалеко від Херсона. Мальовнича місцевість, чудова природа, чудова рибалка. У Кринки і в наші роки любили приїжджати на вихідні багато які городяни. І ось новина з інтернету: СЕЛА КРИНКИ БІЛЬШЕ НЕМАЄ. Воно буквально стерте з лиця Землі, його вбили личинки тих, хто майже сто років тому намагався знищити, але, на щастя не зміг, і самого Остапа Вишню.
Загалом Остап Вишня – це літературний псевдонім Павла Михайловича Губенка. Народився він у 1889 році в Сумській області. Після початкової школи закінчив військово-фельдшерську, працював у медицині.
1917 року вступив до Київського університету, але незабаром залишив навчання і зайнявся журналістською та літературною роботою. 1918-го був мобілізований до медичної частини армії УНР. Зробив швидку кар’єру — у полон до більшовиків потрапив 1919 року, коли був начальником санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Чекісти вважали його «високопоставленим петлюрівцем» і утримували до 1921 року. Потім відпустили, але не забули.
Його перший надрукований фейлетон побачив світ 1919 року в газеті «Народна воля». Підписаний він був «П. Грунський». Надалі публікувалися його фейлетони у різних газетах.
Псевдонім Остап Вишня вперше з’явився 1921 року в «Крестьянской правде». Він багато працював, писав, стояв біля джерел журналу «Червоний перець» і працював у ньому, був в організаційному комітеті Спілки письменників. А 1933-го йому пригадали минуле і звинуватили у контрреволюційній діяльності й тероризмі (зокрема, замах на Павла Постишева – великого партійного діяча, одного з організаторів сталінських репресій). І на 10 років запроторили до ГУЛАГу. Звільнився 1943-го.
Після закінчення Другої світової продовжував активно працювати у журналі «Перець». Крім своїх «усмішок», писав і драматичні твори (найбільш відомі – «Запорожець за Дунаєм» та «В’ячеслав»). Перу Остапа Вишні належать переклади українською мовою творів Чехова, багатьох радянських письменників, Марка Твена, О. Генрі, Яна Неруди та Ярослава Гашека. Своєю чергою твори Остапа Вишні були перекладені багатьма мовами народів СРСР та іноземними мовами.
Помер цей самобутній майстер української сатири 1956 року від серцевого нападу.
Що стосується будиночка в Кринках, то він з дружиною відпочивав там двічі – у 1955 та 1956 роках. Йому там не тільки добре відпочивалося, але й чудово працювалося. «Хто в Крим, а я в Кринки» – любив говорити Остап Вишня. За 2 роки після його смерті Будинок відпочинку «Кринки» було перейменовано на Будинок відпочинку імені Остапа Вишні, а на його території встановлено погруддя класика українського гумору і сатири. А 2023-го все це стерли у порошок «люди», які чомусь називають себе носіями та зберігачами культурних цінностей.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
