Сам момент Воскресіння не описаний у Євангелії, адже ніхто не бачив, як це сталося. Зняття з Хреста і поховання Господа було здійснено ввечері у п’ятницю.
Оскільки субота була у юдеїв днем спокою, жінки, які супроводжували Господа та учнів з Галілеї, були свідками Його страждань і смерті, прийшли до Гробу Господнього тільки через день, на світанку того дня, який ми тепер називаємо недільним. Вони несли пахощі, які за звичаєм того часу виливали на тіло померлої людини. Ось що говорить про цю подію Євангеліє.
«Після суботи, на світанку першого дня тижня, Марія Магдалина та інша Марія прийшли подивитись на могилу. А там стався сильний землетрус, бо ангел Єгови, зійшовши з неба, підійшов, відкотив камінь і сів на нього. На вигляд ангел був немов блискавка, а одяг мав білий, наче сніг. І зі страху перед ним вартові затремтіли й заціпеніли. Ангел сказав жінкам: «Не бійтеся, я знаю, що ви шукаєте Ісуса, який був страчений на стовпі. Його тут немає, бо він воскрес, як і говорив. Підійдіть подивіться на місце, де він лежав. Швидко йдіть і розкажіть його учням, що він воскрес з мертвих, бо він іде попереду вас в Галілею. Ви побачите його там. Це те, що я мав вам сказати».
Тож, швиденько покинувши гробницю, жінки, охоплені страхом і великою радістю, побігли розповісти про все його учням. Раптом їх зустрів Ісус і сказав: «Вітаю вас!» Вони підійшли й, обійнявши його ноги, вклонились йому. Тоді Ісус промовив: «Не бійтеся! Підіть скажіть моїм братам, щоб вони йшли до Галілеї. Там вони побачать мене» (Мф. 28, 1–10).
Від християнського свята Великодня походить і сучасна назва дня тижня – неділі. Кожну неділю тижня протягом усього року християни особливо відзначають молитвою та урочистою службою у храмі. Неділю ще називають «малим Великоднем».
І хоча Воскресіння Господнє християни згадують щотижня, але особливо урочисто відзначається ця подія раз на рік – на свято Великодня.
