Розмірковує митрополит Антоній (Паканич):
«У Церкві завжди було багато людей, які чекають кінця світу. У принципі, багато в чому наша віра і побудована на такому очікуванні: «Чекаю життя майбутнього віку», вимовляємо ми щодня у «Символі віри». Тобто ми чекаємо кінця цього тлінного світу і початку нового – Божественного.
Але при цьому є група людей, які приділяють особливу увагу пошукам ознак майбутнього апокаліпсису. Особливо в наш час, коли, як здається, здійснюється євангельське пророцтво, коли «повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями» (Мф. 24:7).
Очевидно, у спостереженні за ознаками кінця світу немає нічого поганого. Більше того, це навіть потрібно. Але хотілося б звернути увагу на особливу думку багатьох з тих, хто постійно говорить про апокаліпсис.
Такі люди люблять вишукувати таємні знаки і містичні знамення. Люблять теорію змов. Готові прийняти на віру будь-яку шалену теорію, аби вона вкладалася в їхні ідеї. І часом здається, що на приход антихриста вони чекають більше, ніж Другого пришестя Господа. При цьому пропускають найголовніше.
Знати ознаки кінця світу, звичайно, добре, але ще важливіше знати, як зустріти цю подію. Згадаймо, що говорить про це Христос.
«Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки́, – глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. Бо повстане наро́д на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місця́ми. А все це – поча́ток терпінь породільних. На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть нена́видіти всі народи за Ймення Моє. І багато хто в той час спокусяться, і видавати один о́дного будуть, і один о́дного будуть нена́видіти. Постане багато фальшивих пророків, – і зведу́ть багатьо́х. І через розрі́ст беззаконства любов багатьох охоло́не. А хто витерпить аж до кінця, – той буде спасе́ний!» (Мф. 24:6–13).
Якщо вдуматися, найстрашніше, про що говорить Господь, – це втрата любові («любов багатьох охоло́не»). І це якась поетична фраза. Любов – суть християнства («По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:35). Християнська любов – це те, що допоможе нам пережити все що завгодно: і гоніння, і війни, і голод, і епідемії, і стихійні лиха, і прихід антихриста.
Якщо ж у нас зараз немає любові, під час усіх цих тяжких випробувань ми не врятуємося. Бо як сказав Христос? «А хто витерпить аж до кінця – врятується». Але хто зможе витерпіти? «Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов і в терпеливість Христову», – говорить апостол (2 Фес. 3:5). «Любов довготерпить» (1 Кор. 13:4), – повчає він. Тобто без терпіння немає любові, а без любові немає терпіння.
І якщо ми зараз грішимо: блудимо, заздримо, брешемо, злословимо, ненавидимо, це означає, що любові до Господа і любові до ближнього в нас немає. Хоч би як ми вишукували ознаки приходу антихриста, нас це ніяк не захистить».
За матеріалами сайта «Православне життя»
