У метриці хлопчика записали як Георгія Георгійовича.
У 1913 році юний Вороний закінчив Прилуцьку гімназію і вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Перша світова війна зруйнувала плани молодих студентів тих часів, однак їм була надана можливість отримати унікальний медичний досвід на передовій. Георгія Вороного університет направив у перев’язувальний відділ Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим. У 1918 році молодий доктор брав активну участь в бою під Крутами.
5 січня 1921 Георгій Вороний затверджений у званні лікаря. Йому довелося змінити своє ім’я на Юрія Юрійовича щоб уникнути репресій більшовиків після протистояння під Крутами. З 1931 по 1934 роки Вороний був призначений головним лікарем лікарні в Херсоні, директором і професором хірургії Херсонського виробничого медичного інституту, а незабаром – старшим науковим співробітником Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові.
У 1933 році хірург Юрій Вороний вперше в світі пересадив нирку молодій жінці.
З 1936 по 1941 роки професор Вороний завідував кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту. З приходом на територію СРСР німецьких військ лікарня опинилася на окупованій території. Після визволення Харкова від німців професора піддали репресіям і депортували за кордон. У 1944 році вчений повернувся в Україну, але йому було заборонено займатися викладацькою діяльністю. Він осів у Житомирі, де до 1950 року працював урологом в обласній лікарні.
З 1950 року професор жив у Києві, де керував відділенням хірургії Інституту експериментальної біології і патології та таким же відділенням Київського інституту гематології та переливання крові. Помер Юрій Юрійович Вороний 13 травня 1961 року від серцевого нападу у своїй київській квартирі. Похований на Байковому кладовищі Києва.
Джерело: http://www.calendarium.com.ua
Раніше опубліковано: Вийшов перший словник української мови Памви Беринди (1627)
