Тому саджанці кизилу не люблять надміру живильного грунту, в ньому вони добре приживаються, але повільно ростуть.
У нашому саду зростають сім плодоносних дерев різного віку та в різних умовах. Одне дерево мешкає під ялинками, в практично затіненому місці на бідному, кислому грунті. Всі ці незручності не заважають йому нормально рости та плодоносити. Щоправда, через нестачу сонця смак ягід трохи кислуватий.
Пара кизилів, посаджених на відстані 1 м, за умов півтіні дають прекрасний урожай щорічно. Крім того, вони один одного «стримують» (за рахунок обмеженого простору), завдяки чому у дорослому віці можуть «похвалитися» стрункою, колоноподібною формою.
Усі наші дерева – сіянці, тобто вирощені з кісточки. Звісно, право вибору за вами. Ви можете придбати щеплений саджанець, вирощений з жвиця, відводка або сіянець. Вирішувати вам. Справа у ціні, у часі та в порядності продавця.
Висаджуйте мінімум дві рослини одночасно, оскільки кизил – перехресно запилювана культура. Не варто довго роздумувати і витрачати час, адже це дерево – довгожитель, а тому абсолютно нікуди не поспішає. Наприклад, сіянець може зацвісти на п’ятий, а іноді й на десятий рік, але це не привід засмучуватися. Якщо вирішили саджати, то саджайте швидше.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, у чому секрет правильної посадки кизилу.
І. В. Фірсов, вчений-агроном, м. Вінниця
