Ключові тези:
Також цікаво: Хто отримає спадщину в разі смерті законного спадкоємця та про що варто пам’ятати
Як пише «Судово-юридична газета», позивачка тривалий час мешкала по сусідству з будинком, господарка якого померла. Син покійної вирішив переїхати до столиці, а сусідці дозволив наглядати за будівлею та користуватися городом. Аби все було чесно, чоловік навіть віддав їй технічний паспорт і будинкову книгу.
З роками жінка повністю облаштувалася на новому місці: прописала туди свою доньку, підтримувала порядок, справно закривала комунальні рахунки та обробляла землю. Ба більше, у 2005 році сусіди навіть домовилися про купівлю-продаж — жінка передала сину власниці 400 доларів США під розписку. Проте офіційно довести угоду до кінця та оформити спадщину сторони так і не спромоглися. Зрештою, втомлена від невизначеності жінка пішла до суду, вимагаючи визнати за нею право власності за набувальною давністю (ст. 344 Цивільного кодексу).
Суд першої інстанції, а згодом і Сумський апеляційний суд, повністю відхилили позовні вимоги. Служителі Феміди наголосили: для того, щоб задіяла стаття про набувальну давність, заволодіння майном обов’язково має бути добросовісним.
За юридичним визначенням, добросовісним є лише те заволодіння, коли людина в момент отримання речі взагалі не знає і не може знати, що у неї немає прав на це майно (наприклад, коли майно вважалося нічийним). У цій же ситуації жінка чітко знала, хто справжній господар, зайшла в хату виключно з його добровільного дозволу і навіть планувала укласти офіційну угоду. Верховний Суд у своїй практиці однозначно зазначає: якщо ти користуєшся майном з волі власника — на набувальну давність розраховувати зась.
Судді окремо підкреслили поширену помилку багатьох громадян: сам по собі факт тривалого проживання чи фінансових витрат на майно не народжує право власності «з повітря».
Те, що позивачка роками вкладала гроші в ремонт, оплачувала квитанції, користувалася землею і навіть зареєструвала в будинку членів своєї родини, є лише наслідком користування чужою річчю, але аж ніяк не доказом самостійного і добросовісного привласнення.
Окремим пунктом у справі № 950/190/25 йшло питання присадибної ділянки. Позивачка хотіла відсудити не лише стіни, а й землю навколо них.
Проте суд зауважив, що жінка не спромоглася надати жодних базових доказів: яка точна площа ділянки, де пролягають її офіційні межі та чи мав взагалі перший власник належним чином оформлені права на цю землю. Через повну відсутність документального підтвердження земельну частину позову відхилили автоматично.
Сумський апеляційний суд залишив рішення районного суду без жодних змін, а скаргу жінки — без задоволення. Постанова суду вже набрала законної сили. Зважаючи на специфіку цивільного законодавства та оціночну вартість самого майна, це рішення є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає. Спадкоємець із Києва залишається повноправним господарем, а позивачка — просто людиною, яка безкоштовно доглядала чуже майно.
Будь-які домовленості щодо нерухомості в Україні мають фіксуватися виключно у нотаріуса. Жодні усні дозволи, передачі техпаспортів «на довірі» чи розписки на клаптиках паперу не замінять офіційного договору купівлі-продажу. Якщо ви понад 10 років доглядаєте за чужою хатою, знаючи її власника, закон розцінить це як послугу чи оренду, але ніколи не віддасть вам ключі від майна назавжди.
Читають зараз:
В Україні громадяни, які повністю або частково втратили можливість працювати через хворобу, травму чи вроджені…
Багато господинь стикаються з однаковою проблемою: варення з вишні виходить надто рідким або ягоди втрачають…
Українці, які наближаються до пенсійного віку, нерідко стикаються із ситуацією, коли страхового стажу виявляється недостатньо…
Якою буде погода у найближчі вихідні? Синоптики оприлюднили актуальний прогноз.
Чи варто готуватися до погіршення самопочуття у суботу? Фахівці оновили прогноз геомагнітної активності та повідомили,…
Купівля вживаних речей допомагає добре заощадити, але деякі знахідки можуть обернутися неприємностями. На що треба…