Кого не можна позбавити спадщини: цим людям належить обов’язкова частка майна

Ключові тези:

• Навіть заповіт не може повністю позбавити спадщини осіб, які мають право на обов’язкову частку: малолітніх дітей, непрацездатних родичів та вдівців.
• Обов’язкова частка становить не менше половини законної спадкової частки та включає майно, вклади й предмети домашнього вжитку.
• Право на обов’язкову частку може бути обмежене судом або втрачено у разі негідної поведінки спадкоємця, також від нього можна відмовитися.

Раніше ми розповідали, що потрібно знати про строки, порядок і наслідки відмови від спадщини.

Спадкування – це перехід прав і обов’язків померлої особи до її спадкоємців. Воно може здійснюватися за заповітом або за законом. Заповіт дає людині право самостійно визначити, хто отримає її майно після смерті, навіть якщо ці особи не є родичами.

Однак закон передбачає винятки: певних осіб неможливо повністю позбавити спадщини, навіть за наявності заповіту. Йдеться про право на обов’язкову частку у спадщині, нагадують у Міністерстві юстиції України.

Хто має право на обов’язкову частку

Відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України, право на обов’язкову частку мають:

• малолітні та неповнолітні діти спадкодавця;
• повнолітні непрацездатні діти;
• непрацездатна вдова або вдівець;
• непрацездатні батьки.

Ці особи отримують половину тієї частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту.

Чи мають право усиновлені діти

Усиновлені діти прирівнюються до рідних у спадкових правах. Якщо вони є малолітніми, неповнолітніми або непрацездатними, вони також мають право на обов’язкову частку.

Водночас усиновлена особа не спадкує після своїх біологічних батьків, оскільки правовий зв’язок із ними припиняється.

Що входить до обов’язкової частки

До обов’язкової частки зараховується:

• вартість речей домашнього вжитку;
• майно, отримане за заповідальним відказом;
• інші речі та майнові права, які переходять спадкоємцю;
• грошові вклади, у тому числі з розпорядженням на випадок смерті.

Проте суд має право зменшити розмір обов’язкової частки, якщо між спадкоємцем і спадкодавцем були складні, конфліктні стосунки або існують інші істотні обставини, які впливають на справедливість розподілу спадщини.

Як визначається обов’язкова частка

За згодою спадкоємця частка може бути виділена з майна, не охопленого заповітом. За відсутності згоди частка визначається із усього складу спадщини.

Особа, яка проживала разом зі спадкодавцем на день смерті, вважається такою, що прийняла спадщину автоматично, якщо не відмовилась від неї.

Будь-які умови або обмеження, встановлені у заповіті, діють лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує обов’язкову частку. Тобто гарантована законом частка не може бути обмежена волею заповідача.

Спадкоємець може відмовитися від обов’язкової частки. Для цього слід подати нотаріусу заяву про відмову.

Інші спадкоємці можуть оскаржувати видачу свідоцтва про право на обов’язкову частку в суді.

Коли особу можуть усунути від спадкування

Навіть право на обов’язкову частку не є абсолютним. Від спадкування можуть усунути осіб, які:

• умисно позбавили життя спадкодавця або інших спадкоємців;
• перешкоджали складанню або зміні заповіту;
• були позбавлені батьківських прав і не поновили їх;
• ухилялися від утримання спадкодавця;
• перебували у недійсному шлюбі;
• не надавали допомогу спадкодавцеві, який перебував у безпорадному стані.

Читайте також:

• Угоду можуть зупинити ще у нотаріуса: чому у 2026 році продати квартиру складно?
• В Україні хочуть змінити правила спадкування для деяких громадян: адвокати попереджають про ризики