Оксана Петрівна Карпенко з м. Хотів Київської області цікавитися квітами почала ще в дитинстві. Згадує, що в 8 років вирішила пересадити тюльпани, які у мами чомусь дуже погано росли. Згодом через кілька років після періодичних пересаджувань тюльпани розрослися так, що зайняли цілих три сотки біля будинку.
Наступний експеримент був менш вдалим. У 10 класі купила свої перші лілії, але їм не дуже подобався піщаний ґрунт на обійсті батьків Оксани. Тоді дівчина вирішила викопати траншею і засипати її новою землею з лісу, для юної експериментаторки вона здавалася більш родючою, бо була майже чорна. Проте ґрунт виявився занадто пересушеним, не рятували навіть часті поливи, бо вода швидко випаровувалася і земля знов стояла суха. Звісно, квітам вона була не до вподоби і вони не хотіли на ній рости.
Також квітникарка пам’ятає, як з невеличкої склянки бульбоцибулин гладіолусів разом з батьками виростили цілий мішок насіннєвого матеріалу. Звісно, на це пішов не один рік, проте ані тато, ані мама не знали, що робити з такою кількістю гладіолусів. Дарували сусідам, знайомим.
Оксана Петрівна і сьогодні любить експериментувати, її власна ділянка – справжній квітковий рай, де ростуть тільки найулюбленіші рослини, причому більшість з них не завжди користуються попитом серед квітникарів, які віддають перевагу трояндам, хризантемам. Хоча, за словами Оксани Карпенко, будь-яка, навіть неприглядна рослинка при вмілому розміщенні її на клумбі, заграє усіма барвами і доповнить ландшафтний дизайн.
На ділянці господині знайшли своє місце вернонія, ехінацея, родовик, головатень, куничник, пенісетум, космея, геленіум, шавлія, айстри і безліч декоративних злаків.
Особливо вражає колекція айстр. У Оксани Карпенко 40 сортів цієї дивовижної рослини. Вони яскраві і не дуже, високі та низькі, дрібноквіткові та великоквіткові, літні та осінні.
Айстри Оксана Петрівна полюбила після хризантем. Просто хризантеми потрібно весь час ділити, квітки втрачають свою декоративність після перших приморозків.
А айстри – більш-менш посухостійкі, є безліч сортів, які нікуди не повзуть, квітнуть досить довго – десь 1,5 місяці, поки морози їх не змордують. До речі, айстри можуть легко витримувати незначні приморозки.
Агротехніка айстр нескладна, вони полюбляють сонячні місця і помірно зволожений ґрунт. Хоча є і такі, які треба розміщувати у напівтіні, інакше вони можуть втрачати свою декоративність. Це айстра діварікатум і Твайлайт.
Обов’язковим агрозаходом є періодичне розсаджування айстр, Оксана Петрівна радить проводити цю процедуру хоча б 1 раз на 4-5 років. Якщо цього не робити, кущі стають великими, не тримають форму, а квіточки дрібнішають.
Осінь цьогоріч була холодна з приморозками, проте айстри на подвір’ї Оксани Карпенко досі цвітуть і тішать свою господиню яскравими барвами, які так потрібні восени, коли уся природа скидає свої шати і готується до зимового сну. Треба встигнути намилуватися, аби взимку згадувати квітучий сад і мріяти про весну.
Пенсійний фонд попередив: частина українських пенсіонерів ризикує залишитися без грошей уже з 2026 року. Що…
Огірки чи кабачки? Дієтологи зважили користь обох літніх овочів і розповіли, чим вони відрізняються.
Коли приходить час оформляти пенсію, роки навчання у виші можуть відіграти значну роль. У певних…
Погода в середу мало відрізнятиметься від вівторка. Над Україною – область підвищеного атмосферного тиску, мінлива…
Астрономи фіксують підвищену активність магнітосфери: на Сонці продовжуються спалахи. Фахівці радять бути уважними літнім та…
Літо – пора кавунів та динь. Ці соковиті фрукти не тільки освіжають, а й приносять…