Ключові тези:
-
Старовинний годинник може мати колекційну цінність: один із комплектів годинника та барометра, виготовлений наприкінці XIX століття, оцінили у 4500 доларів.
-
Напис на корпусі не завжди вказує на виробника: справжнє ім’я фабрики потрібно шукати на механізмі та його маркуванні.
- Вартість годинника залежить від виробника, віку, стану механізму та працездатності. Схожі екземпляри на аукціонах продавали за кілька тисяч гривень.
Годинник за 4500 доларів
Я радий вас вітати! Але перш ніж почати читати ваші листи і розглядати фотографії ваших «непотрібних» речей, розповім одну історію про своїх американських колег.
Вам буде цікаво: Ви можете сидіти на скарбі: експерт пояснив, які старі речі реально коштують грошей
На початку минулого століття в одному з нью-йоркських готелів працювала темношкіра подружня пара. Він, можливо, був швейцаром — у лівреї, білих рукавичках, з важливим виглядом відчиняв двері перед заможними постояльцями. Вона, мабуть, працювала покоївкою, міняла постільну білизну і наводила лад в номерах.
А коли подружжя вийшло на заслужений відпочинок, йому подарували годинник і барометр. Та не прості, а прикрашені фізіономіями сатирів — таких собі рогатих веселунів із давньогрецьких міфів. Судячи з подарунку, народ в готелі працював з почуттям гумору. А може, й постояльці були відповідні.
Годинник посів почесне місце на стіні сімейного будинку. Минали роки. Будинок перейшов до спадкоємців. Ті теж постаріли. Годинник далі висів на стіні, хоча вже ніхто точно й не пам’ятав, за які заслуги його подарували дідусеві з бабусею. А потім настала епоха ремонтів.
Спочатку годинник зняли зі стіни, щоб переклеїти шпалери. За ними виявилася світла пляма — єдиний острівець колишнього оздоблення. Шпалери замінили, а годинник назад вішати не стали. Поклали в шафу. Потім вирішили викинути й шафу. Годинник перекочував під ліжко.
Там він пролежав кілька років. Поруч з коробками з-під взуття та іншими предметами, які обов’язково колись стануть у пригоді. Але чомусь ніколи не стають у пригоді.
Нарешті, спадкоємці дісталися і до цього складу сімейної історії. Що робити зі старим мотлохом? Викинути шкода, зберігати немає сенсу. Тим більше, що годинник давно ніхто не заводив, а барометр, схоже, показував погоду десь у позаминулому столітті.
На щастя, сімейні реліквії не встигли вирушити на смітник. Їх якраз вирішили показати експертам популярної американської телепередачі «Antiques Roadshow», де фахівці оцінюють старовинні речі, принесені звичайними людьми. Тобто мої колеги. Експерт оглянув годинник, потім – барометр. І оголосив, що обидва предмети виготовлені приблизно у 1880–1890 роках і є рідкісною парною роботою.
А потім назвав вартість – близько 4500 доларів за комплект!
Ось вже дійсно: бабусин годинник здатний не лише показувати час, а й підносити сюрпризи ціле століття потому.
І я згадав про це невипадково. Серед надісланих на Вайбер вами фотографій виявився старовинний настінний годинник, імовірно німецького виробництва. Причому на ньому збереглася цікава табличка.
Хто виготовив годинник нашого читача?
На табличці написано: Paul Matzner, Uhren, Goldwaren, Trebnitz. Якщо перекласти з німецької — Пауль Мацнер, годинник, золоті вироби, місто Требніц. Сьогодні це польська Тшебниця, а до закінчення Другої світової війни місто знаходилось у Німеччині.
Здавалося б, от і розгадка. Знайшли ім’я годинникаря. Але не поспішайте. Швидше за все, Пауль Мацнер зовсім не майстер, який виготовив цей годинник, а власник магазину, де він колись продавався.
Уявіть, що за сто років хтось знайде старовинний телевізор з наклейкою магазину побутової техніки. Хіба це означає, що телевізор виготовив господар магазину? З годинником та сама історія.
Справжнє ім’я виробника треба шукати всередині. На металевих деталях механізму – найчастіше на задній пластині – годинникові фабрики ставили свої таври. Іноді це назва фірми, іноді малюнок або загадкові літери. Там же можуть бути серійні номери та інші позначення, що допомагають визначити вік речі.
Тому прохання до усіх читачів, які надсилають нам фотографії старовинних годинників: сфотографуйте не лише циферблат і дерев’яний корпус, а й механізм з його маркуванням. Якщо для цього потрібно щось відкручувати або розбирати, краще не ризикуйте. Особливо якщо годиннику вже сто років. Покажіть їх годинниковому майстру, який знайомий зі старовинними механізмами.
Скільки коштує такий годинник?
А тепер про те, що найбільше цікавить власників: скільки за такий годинник можна отримати?
Ми знайшли два дуже схожі екземпляри, які дійсно були продані.
- У серпні 2022 року на чеському аукціоні «Aukro» продали німецький настінний годинник «Kienzle», датований продавцем приблизно 1920 роком. Дерев’яний корпус, маятник, бій – майже родич годинника нашого читача! Покупець заплатив 3755 чеських крон, що за нинішнім курсом становить приблизно 7800 гривень.
- А 29 червня 2026 року на українському аукціоні «Violity» пішов з молотка настінний годинник, представлений як «Gustav Becker», виготовлений, за твердженням продавця, до 1917 року. Ціна – 4477 гривень.
Обидва продавці вказували, що годинник перебуває в робочому стані. А це важливо! Одна справа — повісити на стіну старовинний годинник, який справно цокає і відбиває час, і зовсім інша — придбати гарну дерев’яну скриньку з механізмом, що невідомо коли зупинився.
Виходить, що схожий годинник на аукціонах продавався за кілька тисяч гривень. Але назвати вартість саме нашого екземпляра поки що не можна. Ми не знаємо ані виробника, ані стану механізму, ані того, чи працює годинник взагалі.
Тож, шановний читачу (на жаль, ім’я не було вказано), якщо у вас є можливість, надішліть нам ще фотографії механізму та його тавра. І розкажіть, чи працює годинник, чи зберігся заводний ключ, чи працює бій.
А решті нагадаю: якщо бабусин годинник раптом зупинився, не поспішайте відправляти його на смітник. Можливо, йому просто потрібен хороший майстер. А можливо, вам ще доведеться дізнатися про нього чимало цікавого.
Аптечка чи схованка?
Взагалі, старовинний настінний годинник належить до тих речей, вартість яких мене незмінно вражає. Як, зрештою, і старі швейні машинки. Подумати тільки: надскладні механізми, десятки ретельно підігнаних деталей, майстерне різьблення по дереву. Дуб, благородно з’їдений шашелем. Сто років історії!
І ось на тобі – три тисячі гривень! Іноді навіть дешевше.
Один мій приятель купив старовинний настінний годинник. Щоправда, зламаний. Механізм викинув, а корпус переробив на аптечку. Дуже йому дизайн сподобався.
Цікаво, що сказав би майстер, дізнайся він, що його годинник за сто років показуватиме не час, а місцезнаходження валідолу?
Але є у старовинних годинників ще одна цікава особливість. В них любили влаштовувати схованки. Особливо у великих підлогових годинниках. За дверцятами достатньо місця, щоб сховати не лише маятник з гирями, а й дещо цікавіше.
Тому зазирайте у старовинні годинники. Тільки обережно, щоб нічого не пошкодити.
Годинник за шість доларів із сюрпризом
Влітку 2026 року американець купив у благодійній крамниці старий дерев’яний годинник за шість доларів. Вже на виході якісь незнайомці запропонували йому за покупку сотню. Уявляєте? Щойно заплатив шість доларів, а тобі вже пропонують сто! Але покупець виявився незговірливим.
Забрав годинник в автомобіль, відчинив задні дверцята — батюшки! Усередині – пачки американських доларів!
Судячи з опублікованого відео, колишній господар використовував годинник не лише для визначення часу, а й як скарбничку. Причому дуже містку.
Історія наробила галасу в американському інтернеті. А я ось думаю: ким були ті незнайомці, які так наполегливо хотіли купити годинник? Чи не родичами забудькуватого власника?
Втім, це вже загадка, на яку поки що ніхто не дав відповіді.
Часті запитання
Скільки коштує старовинний настінний годинник?
Ціна залежить від виробника, віку, рідкісності, стану корпусу та механізму. Схожі годинники на аукціонах продавали за кілька тисяч гривень.
Як дізнатися, хто виготовив старий годинник?
Потрібно оглянути механізм: на металевих деталях, зокрема задній пластині, можуть бути назва фабрики, тавро або серійний номер.
Чи має цінність неробочий старовинний годинник?
Так, навіть неробочий годинник може бути цікавим колекціонерам. Проте його стан і вартість потрібно оцінювати індивідуально.
Читайте також:
