Ключові тези:
В Україні у XVII–XVIII століттях людей звинувачували в чаклунстві через хвороби, неврожай та інші нещастя.
Близько 5% із досліджених історикинею справ про чаклунство закінчилися стратою.
У Європі сотні років тому людей звинувачували у чаклунстві, катували і спалювали на багаттях. А як з відьмами чинили в Україні? За що їх судили і які покарання призначали? Про це розповідає історик, дослідниця українського відьомства XVII–XVIII століть Катерина Диса.
Вам буде цікаво: Історія кольору: що носять відьми?
Але й у нас були власні страшні свята. Нічні. Потаємні. Наприклад, «Русалчині дні». Русалок вітали, залишали їм на деревах гребінці, щоб змилостивилися. Щоб у воду не тягли. І досі на Поліссі збереглися русальні звичаї.
Тож розсідайтеся біля калорифера. Жовтневі ночі холодні. І я розповім вам історію про відьом. Розмова буде цікава. Страшно цікава.
Уявіть українське містечко років триста тому. З хати виходить пан суддя у халаті. Позіхає, нюхає тютюн. До нього поспішає секретар зі списком справ.
— Що у нас сьогодні?
— Коня вкрали. Два сусіди через паркан позиваються. І знову скарга на Пріську Чирячку.
— А що вона знову накоїла?
— Ночами молодшає, ходить у білій сорочці й доїть чужих корів. А на болоті — жаб та змій.
— Свідки є?
— Ні. Скарга анонімна.
Суддя зітхнув. Пріська — вдова, яка пережила трьох чоловіків, травниця. Її настоянками дружина судді лікувала суглоби. Посадиш Пріську під замок — дружина назве старим дурнем.
А ката в містечку немає. Звати з іншого — дорого.
— Тоді відпускайте до біса цю Пріську!
Звісно, суддя і Пріська — вигадані персонажі. Але справжні судові справи часом були не менш дивовижними. Розібратися в них допоможе Катерина Диса, історик, кандидатка історичних наук, доцентка Києво-Могилянської академії. Вона дослідила старі судові книги й написала книгу «Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII-XVIII століть».
Вона з’ясувала, що із 14 досліджених міст власних катів мали лише Львів, Кам’янець і Кременець. Навіть у Києві його не було до кінця XVIII століття.
– Катерино, а відьми у нас справді існували?
— Так, існували. Але йдеться про людей, яких суспільство вважало відьмами. Коли траплялося нещастя, а пояснити його не могли, шукали того, хто нібито завдав зла.
— У чому найчастіше звинувачували?
— У зіпсованому врожаї, хворобах дорослих і дітей. Люди шукали винного у своїх бідах. Але не всі скарги ставали судовими справами.
– У Європі відьом спалювали тисячами. А у нас?
– Масових процесів, як у деяких регіонах Західної Європи, в Україні не було. За три роки роботи в архівах я знайшла близько двохсот справ про чаклунство. Лише приблизно п’ять відсотків закінчилися стратою. Часто скарги не розслідували. Іноді призначали штраф або церковне покаяння.
– Чому ж наші судді були не такими кровожерливими?
– Православна церква не розвинула уявлення про відьом як таємну секту шанувальників диявола, які збираються на шабаші і хочуть занапастити християнський світ. Чаклунство вважалося тяжким гріхом, але покарання за нього очікувалося після смерті.
– Виходить, інквізиція до наших відьом не дісталася?
– Інквізиції в Україні не було. Такі звинувачення розглядали переважно звичайні місцеві суди.
Відьмами, втім, вважали не одних жінок. Серед обвинувачених приблизно кожен п’ятий був чоловіком — відьмаком або чаклуном.
І все-таки не треба уявляти стару Україну казковим місцем, де відьом лише лякали штрафами. Людей катували і страчували, хоча й значно рідше, ніж у деяких країнах Європи.
1634 року у Львові Єву Грубарку катували дев’ять разів замість трьох дозволених. Вона і дві інші жінки зреклися від зізнань, даних під тортурами. Усіх трьох стратили.
У старих судових книгах вони залишилися не казковими старими на мітлах, а звичайними людьми. Сусідами. Знахарками. Тими, на кого одного разу вказали пальцем і промовили страшне слово: «Відьма».
Так, людей, звинувачених у чаклунстві, страчували, зокрема й спалювали. Однак масових процесів, характерних для деяких регіонів Західної Європи, в Україні не було.
Найчастіше людей звинувачували у спричиненні хвороб, псуванні врожаю та інших нещасть.
Так. Приблизно кожен п’ятий обвинувачений у досліджених справах був чоловіком — відьмаком або чаклуном.
Ні. Справи про чаклунство переважно розглядали звичайні місцеві суди.
Читайте також:
Суми у платіжках за світло, газ, воду й опалення можна перевірити — споживачі мають право…
Після смерті годувальника непрацездатні члени його родини можуть отримувати щомісячну пенсію. Її розмір залежить від…
Навіщо годинами чекати біля плити, якщо буряк можна спробувати приготувати значно швидше? Достатньо скористатися одним…
Міскантус переробляють на пелети, гранули й тріску, які використовують для опалення приватних будинків. Розповідаємо, чим…
Щоб приготувати смачні помідори на зиму, не обов'язково додавати оцет і цукор або годинами стерилізувати…
На незнайомому маршруті зручніше стежити за картою на кермі, ніж щоразу діставати телефон із кишені.…