Ключові тези:
- Таємницю солоних океанів розкрито: Головним джерелом солі для Світового океану є суша. Дощі вимивають із гірських порід іони натрію та хлору, а річки несуть їх у моря, де вода випаровується, а сіль накопичується мільйонами років.
- Проблема імпорту та «вибухових» банок: Після знищення росією підприємства «Артемсіль» близько 80% імпортної солі надходить з Єгипту. Така сіль може містити пустельний пісок, сульфати (через які банки з консервацією здуваються при контакті з оцтом) та антизлежувачі — добавки, що не дають солі перетворюватися на камінь під час транспортування.
- Порятунок в Одесі (Чорноморський солезавод-2026): У травні 2026 року Чорноморський солезавод вийшов на повну потужність — 15 тисяч тонн на місяць, що дозволить покрити до половини потреб України. Наступний етап — видобуток солі з Куяльницького лиману.
Чому вода в морях солона, а в річках — прісна?
Для початку — на перший погляд просте запитання: чому вода в морях і океанах солона, а в річках — прісна? Навряд чи багато хто замислювався над цим. Здається, це така ж очевидність, як у чеховського «Вчителя словесності»: «Волга впадає в Каспійське море, коні жують овес і сіно».
Вам буде цікаво: В Україні продають сіль, яка псує закрутки: що в жодному разі не можна купувати
Та виявляється, ця загадка століттями не давала спокою вченим. Лише нещодавно дослідники змогли пояснити цей процес, вивчивши геологічні цикли Землі за мільйони років.
Як це працює:
- Дощ стає слабкою кислотою. Проходячи крізь атмосферу, дощова вода насичується вуглекислим газом і стає слабокислою.
- Суша віддає свої запаси. Через це вода поступово розчиняє поверхневі породи, вивільняючи різні мінерали, зокрема іони натрію та хлориди.
- Річки працюють як транспортні артерії. Протягом мільйонів років вони переносять ці солі до Світового океану. У річках солі не накопичуються, оскільки їх постійно вимивають дощі та талі води.
Вода з океанів постійно випаровується, але сіль залишається. Саме тому солоність океану зростає. Водночас природа підтримує баланс: частина солей осідає на дно й поступово перетворюється на геологічні породи.
Трохи цікавої хімії в цифрах
Близько 90% усіх іонів, що містяться в океанській воді, припадає на натрій і хлор (NaCl — звичайна кухонна сіль). В одному кубічному кілометрі морської води міститься 28,7 мільйона тонн солі.
Для порівняння: в одному літрі води Мертвого моря розчинено приблизно 300–350 грамів солі, тобто 30–35% від її ваги. Це робить його у 9–10 разів солонішим за звичайний океан. Подібний показник має і Куяльницький лиман в Одеській області, де солоність перевищує 300 г/л.
Що сталося з українською сіллю після втрати «Артемсолі»
Чому мова зайшла про Одесу? Нещодавно популярне регіональне видання «Одеське життя» опублікувало матеріал про якість солі для консервації та причини, через які можуть псуватися домашні закрутки. Втім, проблема актуальна не лише для Одещини, а й для всієї України.
Колись у Донецькій області було місто Соледар, яке десятиліттями забезпечувало країну якісною кам’яною сіллю. Саме там працювало підприємство «Артемсіль» — найбільший виробник солі у Східній Європі.
До 2022 року воно покривало більшу частину потреб України в харчовій та промисловій солі. Після початку повномасштабної війни та окупації Соледара робота підприємства припинилася.
Єгипетський імпорт: пісок, хімія та проблеми з консервацією
Нині виробництво харчової солі в Україні збереглося лише у Дрогобичі на Львівщині. Тут сіль отримують шляхом випарювання очищеної ропи. Це тривалий і дорогий процес.
Щомісяця Україна потребує близько 25 тисяч тонн харчової солі, тоді як у Дрогобичі виробляють лише приблизно 1000 тонн.
Решту доводиться імпортувати з Туреччини, Єгипту, Румунії та Польщі. Близько 80% імпорту припадає саме на дешеву єгипетську сіль.
Чим небезпечна дешева сіль?
У цьому випадку низька ціна часто означає нижчу якість. У такій солі можуть траплятися частинки пустельного піску, а також підвищений вміст кальцію, магнію та сульфатів.
Саме сульфати у поєднанні з оцтом можуть спричиняти здуття банок із консервацією.
Ще одна проблема — антизлежувачі. Це харчові добавки, які запобігають злипанню солі під час тривалого транспортування. Без них імпортна сіль через вологість може перетворитися на суцільний камінь ще дорогою до України.
Причому антизлежувачі містяться не лише в солі з Африки. Після втрати «Артемсолі» багато європейських країн також були змушені шукати альтернативних постачальників. Згодом вони налагодили власне виробництво із завезеної сировини, тоді як в Україну часто постачають уже готову продукцію з відповідними добавками.
Одеська надія: Чорноморський солезавод у 2026 році
Тому рішення про створення нового солевидобувного підприємства в Україні стало цілком логічним. Вітчизняна сіль не потребує тривалого транспортування, а отже — і додаткової «хімії» для захисту від злежування.
І ця надія вже стала реальністю. У травні 2026 року Чорноморський солезавод вийшов на повну виробничу потужність. Про це повідомив генеральний директор підприємства Віталій Руденко в коментарі для РБК-Україна.
Перспективи українського виробництва:
- Технології. Для запуску підприємства використали досвід турецьких виробників солі, а також напрацювання фахівців «Артемсолі».
- Масштаби виробництва. Проєктна потужність становить 15 тисяч тонн на місяць або 180 тисяч тонн на рік. Це дозволить покривати до половини внутрішніх потреб країни.
- Наступний етап. Планується організувати видобуток солі з Куяльницького лиману в Одеській області. Після реалізації цього проєкту річний обсяг виробництва може зрости до 200 тисяч тонн.
Експерти вважають, що Чорноморський солезавод має хороші перспективи на ринку харчової солі та продукції вищої якості.
Що ж, Бог дасть, нам тепер вистачить солі, щоб щедро її насипати під хвіст дегенеративному «старшому братові». І нехай біжить від славних ЗСУ, несолоно хлібавши!
Читайте також:
