Ключові тези:
Любов народилася в родині репресованих, яких було вислано до Казахстану. Згодом сім’ї вдалося повернутися до рідної Молдови. З дитинства вона зростала з розумінням: життя може бути непростим, але працювати треба чесно і ставитися до людей з повагою.
У родині було багато медиків — батько, сестра, брат. Тож і вона обрала цей шлях, вступивши до Кишинівського медичного університету.
Після навчання працювала лікарем-дерматовенерологом, очолювала сільську лікарню. Згодом переїхала до Білгорода-Дністровського. Там вакансії за спеціальністю не було — і вона пішла працювати на «швидку». Це сталося у 1979 році. Відтоді її життя нерозривно пов’язане з екстреною медициною.
У 1983 році Любов Тімановська перейшла на підстанцію в Чорноморську — і залишилася там на десятиліття.
— Спочатку я дивувалася: як це фельдшер несе чемоданчик, робить уколи, — згадує Любов Серафимівна. — Бо в дільничній лікарні звикла все робити сама. Але «швидка» — це командна робота. І від взаєморозуміння залежить життя пацієнта.
Робота на «швидкій» — це постійна готовність до будь-яких викликів: травми, пологи, інфаркти, інсульти, отруєння. Тут немає рутини — кожен день як іспит. Саме тому не всі витримують такий ритм.
За роки роботи Любов Серафимівна навчилася не втрачати самовладання навіть у найскладніших ситуаціях.
Клінічна смерть пацієнта і термінова реанімація. Втеча від агресивних наркозалежних. Пологи просто в машині «швидкої». Усе це — не кіно, а її робочі будні.
— Я знаю, що працюю не одна, — каже вона. — Ми постійно навчаємось і довіряємо одне одному. Це дуже важливо.
Вона переконана: одужання починається з самої людини — з готовності змінювати своє життя і працювати над собою.
Як у 75 років залишатися активною і витривалою?
Рецепт Любові Серафимівни простий:
ранній підйом, легка зарядка, контрастний душ, пів літра води зранку і щоденна ходьба.
— На роботу йду пішки — це близько 15 хвилин. Потім готуюся до зміни, п’ю каву, готую воду з лимоном і починаю працювати, — розповідає вона.
Підтримувати форму допомагають і домашні улюбленці — той-тер’єр Граф і кішка Емма. З ними завжди є рух і радість.
Родина Любові Серафимівни давно читає газету «На пенсії».
— У вас дуже багато корисної інформації, і не лише для людей старшого віку. Газету читає весь під’їзд, поки вона доходить до нас, — усміхається вона.
Із цим важко не погодитися. Як і з тим, що людина, яка любить свою справу, вміє працювати і поважає інших, здатна не зважати на цифри у паспорті.
Бо справжній вік — це не роки, а стан душі.
Читайте також:
Гроші з-за кордону можуть надійти на українську картку як зарплата, оплата за роботу, подарунок або…
Цвітна капуста може зберігатися в холодильнику до тижня, якщо її правильно зберігати. Експерти пояснили, що…
Одна неправильна адреса в державному реєстрі Чехії може завадити всій родині оформити спеціальний дозвіл на…
У понеділок, 9 листопада, в Україні переважатиме суха погода без істотних опадів. Попри сонячні прояснення,…
Смачну домашню закуску можна приготувати без сковорідки та тривалого стояння біля плити. Курячу печінку разом…
Українська акторка Ольга Сумська після 60-річного ювілею готується оформити пенсію. Вона сподівається, що під час…