Ключові тези:
Любов народилася в родині репресованих, яких було вислано до Казахстану. Згодом сім’ї вдалося повернутися до рідної Молдови. З дитинства вона зростала з розумінням: життя може бути непростим, але працювати треба чесно і ставитися до людей з повагою.
У родині було багато медиків — батько, сестра, брат. Тож і вона обрала цей шлях, вступивши до Кишинівського медичного університету.
Після навчання працювала лікарем-дерматовенерологом, очолювала сільську лікарню. Згодом переїхала до Білгорода-Дністровського. Там вакансії за спеціальністю не було — і вона пішла працювати на «швидку». Це сталося у 1979 році. Відтоді її життя нерозривно пов’язане з екстреною медициною.
У 1983 році Любов Тімановська перейшла на підстанцію в Чорноморську — і залишилася там на десятиліття.
— Спочатку я дивувалася: як це фельдшер несе чемоданчик, робить уколи, — згадує Любов Серафимівна. — Бо в дільничній лікарні звикла все робити сама. Але «швидка» — це командна робота. І від взаєморозуміння залежить життя пацієнта.
Робота на «швидкій» — це постійна готовність до будь-яких викликів: травми, пологи, інфаркти, інсульти, отруєння. Тут немає рутини — кожен день як іспит. Саме тому не всі витримують такий ритм.
За роки роботи Любов Серафимівна навчилася не втрачати самовладання навіть у найскладніших ситуаціях.
Клінічна смерть пацієнта і термінова реанімація. Втеча від агресивних наркозалежних. Пологи просто в машині «швидкої». Усе це — не кіно, а її робочі будні.
— Я знаю, що працюю не одна, — каже вона. — Ми постійно навчаємось і довіряємо одне одному. Це дуже важливо.
Вона переконана: одужання починається з самої людини — з готовності змінювати своє життя і працювати над собою.
Як у 75 років залишатися активною і витривалою?
Рецепт Любові Серафимівни простий:
ранній підйом, легка зарядка, контрастний душ, пів літра води зранку і щоденна ходьба.
— На роботу йду пішки — це близько 15 хвилин. Потім готуюся до зміни, п’ю каву, готую воду з лимоном і починаю працювати, — розповідає вона.
Підтримувати форму допомагають і домашні улюбленці — той-тер’єр Граф і кішка Емма. З ними завжди є рух і радість.
Родина Любові Серафимівни давно читає газету «На пенсії».
— У вас дуже багато корисної інформації, і не лише для людей старшого віку. Газету читає весь під’їзд, поки вона доходить до нас, — усміхається вона.
Із цим важко не погодитися. Як і з тим, що людина, яка любить свою справу, вміє працювати і поважає інших, здатна не зважати на цифри у паспорті.
Бо справжній вік — це не роки, а стан душі.
Читайте також:
Середа, 13 травня, принесе Україні різку зміну погодних умов. Частина регіонів опиниться під впливом грозового…
Після короткого періоду спокою геомагнітна ситуація різко погіршиться. Уже 13 травня фахівці прогнозують магнітну бурю…
Щавель — одна з найпопулярніших весняних зелених культур, яку цінують за яскравий смак і велику…
Цифрові технології приносять літнім людям більше користі, ніж вважалося раніше. Нове наукове дослідження показало, що…
Шановні читачі, ми продовжуємо серію публікацій про речі, які на перший погляд здаються непотрібними, а…
Українцям, які планують подорожі до країн ЄС з домашніми тваринами, доведеться врахувати нові вимоги до…