Його пісні ставали народними, а життя залишалося таємницею: про музику і кохання Ігоря Поклада

Ключові тези:

1. Ігор Поклад – композитор, чиї пісні стали частиною української культурної ДНК, хоча сам він залишався напрочуд непублічною людиною. Його музика звучала голосами великих артистів та увійшла в історію як народне надбання.
2. Особисте життя маестро – це історія великого кохання, відданості та стійкості. Разом із дружиною Світланою він пережив окупацію, втрату будинку, хворобу та навіть осквернення рукопису книги. Але їхній зв’язок залишився міцним до самого кінця.
3. Одна з найбільших творчих помилок, за визнанням самого Покладу, — відмова від роботи над фільмом «У бій ідуть лише «старі», хоча саме вона могла принести йому всесоюзну славу в кіно.

Нещодавно (9 липня) на 84-му році пішов з життя композитор Ігор Поклад.

Ми повідомляли Помер Ігор Поклад: автор музики легендарних українських пісень

Він був настільки непублічною людиною, що в обличчя його знали тільки найближчі люди. Але його пісні не просто знайомі кожному українцю, вони стали народними. Для багатьох музика Поклада є своєрідним національним кодом, який звучить голосом Ніни Матвієнко, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука.

Народжений у війні

Народився Ігор Дмитрович 10 грудня 1941 року в місті Фрунзе (нині – Бішкек, столиця Киргизстану). Батько – кадровий військовик – був евакуйований туди з родиною. Після Другої світової війни сім’я повернулася в Україну. Ігор закінчив загальноосвітню та музичну школи в Тернополі. Згодом було навчання на композиторському факультеті Київської державної консерваторії.

У 1966 році Ігор Поклад створив унікальний на той час вокально-інструментальний ансамбль «Мрія». Колектив мав шалену популярність, став лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради поряд з легендарними на той час «Піснярами». Але Поклад вимушений був припинити керування цим проектом через службу в армії.

Пісні, які всім знайомі

Ця обставина стала доленосною у його творчості. Саме під час служби музикант познайомився з поетом-початківцем Юрієм Рибчинським. Разом вони створять чимало знаменитих хітів. Серед них: «Скрипка грає» і «Тече вода» (у репертуарі Василя Зінкевича), «Чарівна скрипка» («Сіла птаха») та «Ой, летіли дикі гуси» (у репертуарі Ніни Матвієнко), «Очі на піску» (у репертуарі Тамари Гвердцителі).

У співпраці з Борисом Олійником народилася пісня «Мамо, вечір догоря», яку також співала Ніна Матвієнко. Пісня «Моя Україна» була написана на слова Миколи Ткача. А хіт «Хай щастить вам, люди добрі» – у співавторстві з Вадимом Крищенком.

Про що шкодував композитор?

Ігор Поклад писав музику і для кінематографу. Працював з режисером Леонідом Биковим.

«Осіннього вечора десь у середині 70-х у моїй холостяцькій квартирі на Татарці пролунав дзвінок у двері. Гість представився: «Здрастуйте. Я – Леонід Биков. А ви – Поклад?». Відверто кажучи, я обомлів. Ми пройшли в кімнату, мама швидко зробила нам чайку і міцнішого – треба було зігріти людину. Поговорили про те, про се, роззнайомилися. Льоня якраз приступав до зйомок свого дебютного режисерського фільму «Де ви, лицарі?». На нашій студії як композитора йому запропонували мене», – писав Ігор Поклад на своїй сторінці у Фейсбуці у грудні 2018 року, в день, коли Бикову мало б виповнитися 90 років.

Спільний фільм не виправдав сподівань. Але через якийсь час Леонід знову був біля дверей Поклада.

«Ігоре, в мене є ідея. Якщо і цього разу не вийде, все, зав’яжу з кіно назавжди. Але я повинен це зняти. Фільм буде про льотчиків», – згадував композитор.

Биков таки зняв ту картину – «У бій ідуть одні «старики». Вона стала знаковою у його творчій долі. Проте музики Ігоря Поклада у фільмі не було.

«Що довше говорили, то ясніше я розумів – це не моє. У Льоні була чітко збудована картинка, я розумів – мені реально нічого робити в цій картині. Ми просиділи півночі, сперечалися, він переконував мене взятися за роботу, але я відмовився», – поділився Поклад. А згодом зізнався: це було найбільшою помилкою його творчого життя.

Найважливіша жінка його життя

В особистому житті Ігорю Покладу пощастило – так він сказав в одному з нечастих інтерв’ю. Дружина Світлана стала не просто найважливішою жінкою його життя, вона стала подругою, соратницею, помічницею.

Познайомилося майбутнє подружжя, коли дівчина була студенткою другого курсу Київського університету. Ігор Дмитрович – тоді вже досить відомий композитор, набагато старший – запросив її на гру київського «Динамо». Після першого побачення пара розійшлася на довгі десять років. А тоді знову зустрілися та одружилися, щоб більше ніколи не розлучатися. Одні сміялися з їх великої різниці у віці, другі – не вірили у почуття, а дехто навіть заздрив. Попри це, вони прожили разом 34 роки.

«Бути дружиною композитора — це виклик. Гірше тільки дружинам рокерів», — жартувала жінка в одному з інтерв’ю.

У подружжя не було дітей. «Його пісні — це його діти», — казав друг і співавтор багатьох хітів Юрій Рибчинський.

Життя в окупації

Поклади жили у Ворзелі на Київщині. Це було місце сили композитора, місце його затишку і спокою. Але на початку російського вторгнення територія опинилася в тимчасовій окупації. Сім’я переховувалася у підвалі, потім їх евакуювали. Російські військові облаштували у їхньому домі штаб. Лютували в Бучі, а в дім композитора поверталися відпочивати. Світлана з Ігорем тоді якраз написали книгу спогадів «По той бік роялю». Її рукопис окупанти використовували як туалетний папір. До слова, книга таки вийшла і сьогодні є у продажу.

Пішов з життя під звуки ворожих дронів

Ймовірно, воєнні події й підірвали і без того слабке здоров’я музиканта. З часом подружжя повернулося у свій дім. Тут і помер Ігор Поклад. Та, за словами дружини, він не страждав.

«Господь його настільки любив, що він з таким важким діагнозом не мав жодної хвилини болю», – зізналася Світлана. І додала, що Ігор Поклад пішов з життя під звук ворожих дронів, які летіли над їхнім будинком.

Прощання з маестро відбулося в Національній філармонії України в Києві. Провести в останню путь легендарного композитора прийшли друзі, колеги і численні шанувальники.

Фото: Ігор Поклад

Фото: Світлана Поклад: «Він пішов, забрав половину мого серця і половину душі. А я віддала це із задоволенням».

Читайте також:

• «Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!»