Кому молитися: Богу чи святим, як не перетворити віру на язичництв

Як не перетворити віру на язичництво

Мене часто запитують:

– Панотче, а кому молитися, якщо болить зуб? А якщо я загубив річ? А якщо хочу помолитися за воїнів?

І щоразу я відчуваю біль у душі. Як же так? Чому люди шукають допомоги у всіх, крім Самого Бога? Чому замість живої віри ми все більше занурюємося в забобони?

Так, Церква вчить, що святі чують наші молитви і можуть клопотати за нас перед Господом. Але хто вселив нам, що вони – виконавці вузькоспеціалізованих прохань? Один за очі відповідає, інший за торгівлю, третій за погоду. Хіба це віра Христова? Ні! Це перекручення християнського розуміння молитви, підміна живого спілкування з Богом на щось механічне, схоже на язичницькі культи.

Святі – не боги, а наші старші брати

Православ’я вчить, що молитва – це насамперед звернення до Бога. «Поклич Мене в день скорботи; Я визволю тебе, і ти прославиш Мене» (Пс. 49:15).

Апостол Павел ніде не говорить: «Моліться святому Петру, якщо вам потрібне вирішення суперечок» або «Святому Луці, якщо захворіли». Він говорить:

«У кожній справі молитвою і проханням з подякою відкривайте свої бажання перед Богом» (Флп. 4:6).

Коли ми молимося святим, ми не повинні звертатися до них як до «небесних чиновників», що відповідають за конкретні сфери життя. Ми звертаємося до них як до живих членів Церкви Христової, які вже досягли Царства Небесного і можуть молитися за нас.

Святитель Іоанн Златоуст говорив:

«Кого б ти не призивав, поклич насамперед Бога».

Як молилися у давнину християни?

У давнину християни молилися Христу, просили заступництва у Богородиці та святих, але завжди розуміли: порятунок – тільки від Бога. У римських катакомбах знаходять написи: «Петре і Павле, моліть Бога за нас». Але ніде немає: «Петре, допоможи знайти вівцю» або «Павле, врятуй мене від хвороби».

Коли ж з’явилася ідея, що святий – це «небесний покровитель» певної сфери життя? У середньовічній Європі, коли народна свідомість увібрала язичницькі вірування. Так з’явилися покровителі ковалів, хліборобів, рибалок, тварин. Поступово це мислення проникло і в православне середовище.

Але православна віра вчить не цього. Святі не духи-охоронці професій і ситуацій. Вони – наші друзі, наші заступники перед Богом, а головне – приклади того, як жити у Христі.

Не перетворюйте віру на язичництво!

Коли людина замість молитви Богу йде шукати «потрібного» святого, вона вже не християнин, а язичник, який хоче домовитися зі «своїм» духом.

Але християнство – це не пошук прихильності у небесних «функціонерів». Це жива віра.

Коли вам важко – моліться Богу.
Коли вам страшно – моліться Богу.
Коли вам потрібна допомога – моліться Богу.

А святі нехай стануть для вас не «чарівниками», а друзями і прикладом.

«Шукайте передусім Царства Божого і правди Його, і це все додасться вам» (Мф. 6:33).

Не замінюйте живого Бога забобонами. Будьте християнами.

Священик Максиміан Погореловський

Читайте також:

• Чому молитва і піст – найнадійніша зброя християнина
• Як молитися за зниклих безвісти