28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила Державний Прапор України. Він складається із двох однакових за розміром смуг – синьої та жовтої. Саме так і в такому порядку записано кольори нашого прапора і в Конституції. І не праві ті, хто називає наш прапор жовто-блакитним. По-перше, про блакитний і не йдеться, а по-друге, наука, що вивчає герби, – геральдика – вимагає читати
Від божественної гармонії до законів геральдики
А чому ці кольори, а не якісь інші? Варіантів відповіді кілька. Поява цих кольорів ще з часів Київської Русі – гарна, але документально не підтверджена версія. Кольори чистого неба і пшеничного поля? Теж красиво звучить. Але знавці стверджують, що аж до 15-го століття наші пращури не сіяли елітних, золотистих сортів пшениці, та й взагалі ця культура не була у нас характерною. А ось ще поетична версія: кольори нашого прапора символізують дві головні стихії природи і людського буття – вогонь (жовтий колір) і воду (синій). І є думка, що тільки поєднання «жовтий – зверху, синій – знизу» відображає вічну симетрію – божественну гармонію цих стихій.
Хто зверху?
Більше того, 9 липня 2019 року було зареєстровано петицію під назвою «Прапор України не відповідає законам геральдики. Відновити історичну справедливість, коли в 1918 році Центральною Радою було затверджено прапор, в якому жовта смуга була розміщена над синьою. Перевернути наявне розташування смуг». На думку її авторки, наш прапор «догори дриґом перевернув російський монархіст Скоропадський. Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі – Вищу Духовність. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони не будуть нею зловживати». Підкреслимо, що петиція ця набрала «аж» 56 голосів на підтримку за необхідних для її розгляду 25 тисяч. Ймовірно, тому, що інтернет-енциклопедія Вікіпедія запевняє, що «за часів правління гетьмана Скоропадського порядок кольорів прапора не змінювався».
Стародавні хоругви
Але повернемося в глибину історії. Ще в битві під Грюнвальдом (1410 рік) русинські воїни билися під давнім символом Галича – це золотий лев на синьому полі. Хоча брали участь у тій битві і кияни, і воїни з інших міст, і поряд із вищевказаними кольорами траплялися прапори і червлені, тобто червоні. Є документальні підтвердження австрійськими та німецькими істориками тієї пори «земельних» кольорів Королівства Галичини і Лодомерії. Так от, поряд із синьо-червоними, червоно-білими, синьо-червоно-жовтими поєднаннями кольорів згадується, що русини використовували й синьо-жовті стяги. Починаючи з 16-го століття, козаки Війська Запорозького стали зрідка використовувати хоругви синьо-жовтих відтінків, а починаючи з 1710 року, синьо-жовті (синьо-золоті) прапори вже траплялися дедалі частіше. У 1803 році з’явився прапор Чорноморського козацького війська – синьо-жовтий з червоним хрестом посередині.
У нинішньому варіанті синьо-жовтий прапор вперше як національний з’явився 25 червня 1848 року над Львівською ратушею. Після цього популярність його почала зростати, а після революції 1905 року його стали використовувати і в Наддніпрянській Україні. У 1917-1921 роки цей прапор став державним стягом УНР, а в 1938-1939 роках – прапором Карпатської України.
У роки СРСР за синьо-жовтий прапор можна було потрапити у в’язницю. Але часи змінювалися: навесні 1990 року синьо-жовті прапори з’явилися над Тернопільською, а потім Львівською меріями. А 24 липня 1990 року за рішенням Київської міськради над будівлею на Хрещатику поруч із прапором УРСР замайорів синьо-жовтий прапор. За тиждень до того Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. 4 вересня 1991 року такий прапор підняли і над нашим парламентом.
***
А тепер згадаємо Гуллівера – «дитя» письменника Джонатана Свіфта. Він намагався помирити два народи, які до крові сперечалися про «життєво важливу проблему»: з якого боку правильно розбивати яйце – з гострого чи тупого. Такою ж високопробною дурістю автору цих рядків здаються суперечки, що досі тривають у нас, про порядок розташування кольорів на нашому прапорі. Пораджу «експерДам», які ламають списи, записатися до будь-якої штурмової бригади і подивитися, який прапор – синьо-жовтий або жовто-синій – над нашою атакуючою бронею. І які кольори на нарукавних шевронах захисників України.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Читайте також:
