Одна із найпоширеніших зимових скарг на самопочуття – це біль у горлі. Якщо він не проходить від м’ятних льодяників, меду та лимона, як при звичайній застуді, й супроводжується іншими симптомами: високою температурою, збільшенням лімфовузлів та загальною слабкістю, це, швидше за все, тонзиліт, який ми звикли називати ангіною.
У чому небезпека цієї розповсюдженої хвороби, пояснила лікарка-терапевтка вищої категорії Сніжана Ляшук.
Тонзиліт – це інфекційне захворювання, при якому запалюються мигдалики (гланди), найчастіше найбільші – піднебінні, парний орган носоглотки. Збудником хвороби можуть бути бактерії, віруси та грибки, але в більшості випадків у розвитку запалення винні стрептококи та стафілококи.
У нормі здорові мигдалики виконують захисну функцію: уловлюють шкідливі агенти, які потрапляють до організму разом із диханням, та виробляють антитіла для боротьби з ними. Але якщо вірусне навантаження високе, а імунітет ослаблений, запальний процес здатен розвинутися у самих мигдаликах.
За перебігом тонзиліт поділяють на гострий та хронічний. Гостра форма захворювання – це звична нам ангіна, яка зазвичай передається повітряно-краплинним шляхом.
Своєю чергою, хронічний тонзиліт часто стає наслідком невиліковної гострої форми, а також провокується й підтримується іншими запальними процесами в носоглотці та порожнині рота: гайморитом, хронічним ринітом або синуситом, каріозними зубами.
Для хронічного тонзиліту характерними є регулярні загострення, спричинені різким зниженням імунітету внаслідок сильного переохолодження, стресу, дефіциту вітамінів в організмі, несприятливих екологічних умов та інших факторів. Має значення і спадкова схильність.
Прояви тонзиліту відрізняються залежно від форми захворювання. Для гострого процесу характерним є швидкий розвиток (за добу-дві):
Діагностувати хронічний тонзиліт набагато складніше, оскільки симптоматика нерідко має прихований характер. На хронічний перебіг захворювання можуть вказувати:
Для діагностики тонзиліту застосовуються огляд горла (фарингоскопія), аналізи сечі та крові, дослідження посівів зі слизової оболонки мигдаликів. Залежно від фактору, що спричинив захворювання, для лікування ангіни призначаються антибіотики, протимікробні або противірусні препарати, жарознижувальні та знеболювальні засоби. Лікування доповнюють:
Також рекомендується фізіотерапія, вплив ультразвуком або лазером.
Якщо консервативне лікування тонзиліту не дає результатів, застосовуються хірургічні методи: повне або часткове видалення мигдаликів.
Щоб зменшити ризик запалення горла, рекомендується всіляко зміцнювати імунітет: повноцінно харчуватися, відмовитися від шкідливих звичок, уникати переохолоджень, приймати вітаміни, частіше бувати на свіжому повітрі, а в місцях великого скупчення людей носити маску.
Необхідно також позбутися можливих вогнищ хронічної інфекції в організмі та вилікувати каріозні зуби, хронічний гайморит, фурункульоз.
Мигдалики мають пористу будову, тому при запаленні в їх поглибленнях (лакунах) накопичується безліч бактерій, продуктів життєдіяльності патогенних мікроорганізмів і відмерлих частинок тканин. Лакуни забиваються так званими гнійними пробками. Це викликає інтоксикацію всього організму, тому тонзиліт небезпечний можливими ускладненнями, серед яких запалення тканин навколо мигдаликів, ураження суглобів, порушення роботи нирок, серця, ендокринної системи, а також хвороби шкіри та різні алергічні реакції.
Читайте також:
Картопля фрі відома всім, а люблять її і дорослі, і діти. А чому б не…
Необхідність догляду за батьками з інвалідністю одна із підстав для відстрочки від мобілізації. Для отримання…
Якщо у вас є запитання щодо безоплатної меддопомоги, прав пацієнтів або програми «Доступні ліки», фахівці…
Апельсини – чудові помічники при вирощуванні розсади. Розповідаємо, що треба зробити.
Це найкращий рецепт лінивих чебуреків. Обов'язково спробуйте!
Деякі українці отримають штрафи за паспорти. Із чим це пов'язано.