Трохи історії
В Очакові, він недалеко від стародавньої Ольвії, меморіальну табличку повісили на будинку, де жив продавець старовини Шепсель Гохман. Він наприкінці 19-го століття замовив ювеліру не якусь там вульгарну дрібничку, а золоту 500-грамову тіару скіфського царя Сайтаферна.
Цей нібито древній головний убір створив одеський унікум, самородок, ювелір-гравер Ізраїль Рухомовський. Гохман продав тіару не на одеському «Привозі», а паризькому Лувру. За просто гігантські на той час гроші – 200 тисяч франків. Парламент Франції затверджував цю покупку! Уся Європа милувалася цією «древньою» тіарою з 1896-го по 1903 роки.
Після розслідування, проведеного урядом Франції, тіару перемістили із античної зали у залу декоративного мистецтва – як одну з найвеличніших робіт сучасності. Десять років тому й на стіні будинку Рухомовського в Одесі меморіальну дошку повісили.
«Фуфло» в красивій упаковці
Ну а ось новина нинішнього племені одеських шахраїв, на особняки яких пам’ятних дошок ніхто вішати не буде: в Одесі судять організаторів масштабної мережі цехів підробленої побутової хімії. Було вилучено понад 30 тонн сировини і готової продукції на майже 53 мільйони гривень. А також обладнання для виготовлення цього «фуфла», 40 тисяч одиниць підготовленої для фасування тари, пакувальні матеріали, марковані логотипами світових брендів.
Для підпільного виробництва організатор використав виробничі приміщення колишнього заводу у передмісті Одеси, де було спеціалізоване обладнання для повного технологічного циклу виготовлення побутової хімії. Цех з виробництва контрафакту члени організованої групи замаскували під легальне виробництво побутової хімії власної торговельної марки.
А ось ще один приклад того, що справа Остапа Бендера живе і процвітає: на Одещині «пов’язали» виробника кави відомих брендів. Пам’ятаєте, у Аркадія Райкіна був номер «в греческом зале, в греческом зале», коли його персонаж з товаришем незважаючи ні на що випили флакон вина десь у підсобці Ермітажу, «в кромешной тьме, в антисанитарных условиях». Саме в таких умовах одеське чудо в пір’ї пакувало свій продукт. Правоохоронці вилучили 700 кілограмів кави в зернах і розчинної, всього цей бізнесмен «схуднув» на 1,6 мільйона гривень.
А де ж назви підробок?
Що важливо: за чверть століття у журналістиці автору цих рядків неодноразово доводилося повідомляти читачів моєї херсонської газети про подібні шахрайства. І не було жодного разу, щоб від них не надходили обурені питання: що ж ви не даєте назв марок, що підробляються?
Про всяк випадок випереджу таке питання і зараз: ми не маємо права дискредитувати торговельні марки різних видів і продуктів, і не продуктів – а підробляють у нас багато чого. Правоохоронці дуже рідко оприлюднюють хоч якісь характерні відмінності: можливо, тому, що немає цих відмінностей. А просто безпідставно згадати негативно торговельну марку кави, горілки, коньяку, парфумерії, побутової хімії і таке інше – це для ЗМІ означає нарватися на судове рішення.
Яку воду п’ємо?
«Всю контрабанду роблять в Одесі, на Малій Арнаутській», – запевняв ще 100 років тому Остап Бендер. Вищеописана хімія – це контрафакт, тобто підробка. А ось вам ще приклад у тему, пов’язаний, щоправда, не з Одесою, але тим не менш.
В інтернеті з’явилася інформація про те, що АМКУ (Антимонопольний комітет України) розпочав розслідування проти виробника бутильованої води через можливе введення в оману споживача. Сайти вказують назву води, наголосивши, що качають її зі свердловини, а не з джерела. І свердловина ця розташована за сотні кілометрів від тієї гірської місцевості, яка значиться у назві води. Але ключове слово у тій інформації – можливе. І справді, шахраями цю фірму може назвати лише суд. А може й не назвати. І ще: так, на офіційному веб-порталі АМКУ повідомляється про початок розгляду справи щодо цієї фірми. Вказано і термін розгляду – три роки. ТРИ! Це не помилка. За цей час, як казав знаменитий Ходжа Насреддін, «або шах помре, або ішак здохне». Ось тільки після цього ми з вами вже достовірно знатимемо, чи все гаразд з цією водою, чи вона, як в Одесі жартують, «з найкращих унітазів Парижа». Багато води втече до того часу.
***
Повертаючись до теми вищеперелічених одеських «жульманів», скажемо, що останні 30 років життя творець царської тіари Ізраїль Рухомовський провів у Парижі. І помилиться той, хто припустить, що у паризькій в’язниці. Ні, він працював реставратором у Луврі, згодом став популярним ювеліром. А ось сучасним «кримінальним талантам» щиро хотілося б побажати теж не відсиджування. Ні, нехай у них залишиться по парі трусів та шкарпеток, а «все нажите непосильною працею» вони (добровільно, звичайно ж) задонатять нашим ЗСУ.
До речі, в одній з найближчих публікацій ми розповімо про законопроект №11340*, який нещодавно став чи не найобговорюванішим, який багато хто трактує як можливість для «жирних котів» відкупитися від кримінальної відповідальності.
*Документом пропонується, що підозрювані в корупції чиновники зможуть просто заплатити штраф і уникнути в’язниці.
