Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас із відкарбованими у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
Етнічний чех Вікентій Хвойка народився в селі Семин на Ельбі, у Богемському королівстві в 1850 році. У Празі закінчив комерційне училище і в 1876 році переїхав до Києва, став працювати учителем. У 1890-х зайнявся археологією, не маючи профільної освіти, здійснив серію розкопок у Києві та Наддніпрянщині. У 1893 році відкрив і досліджував пізньопалеолітичну Кирилівську стоянку. Вона існувала близько 20 тисяч років тому на Подолі, де було виявлено скупчення великих кісток мамонтів. Розкопки палеолітичних стоянок, окрім Кирилівської, в урочищі Протасів Яр у Києві, у селі Селище на Черкащині та багато інших тривали десять років.
1896 року Хвойка відкрив пам’ятки трипільської культури у селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, а також на березі Дніпра у Києві. Визначив місце цієї культури, класифікував пам’ятки і визначив період її виникнення (4-3 тисячоліття до нашої ери).
Саме в його працях власне і з’явилася назва «трипільська культура» – під час розкопок біля міст Канів та Ржищів на Київщині. Вікентій Хвойка запевняв, що трипільську культуру залишили предки слов’ян — арійські племена, які були першими землеробами на теренах Середньої Наддніпрянщини. Вони мешкали на цій території протягом тисячоліть і пережили всі численні переселення азіатських та європейських племен, утримали «край предків донині». За часів російської імперії «південно-західною Росією» називали територію сучасної України, але Вікентій Хвойка висунув гіпотезу, згідно з якою народ, який створив ці пам’ятки історії, не міг зникнути безвісти. І його нащадки і зараз населяють цю територію.
Окрім іншого, Хвойка досліджував і пам’ятки бронзової доби, скіфські кургани і городища на Черкащині. У 1898-1900 роках він провів розкопки могильників кількох культур від другого століття до нашої ери до п’ятого століття нашої ери.
Велику роль відіграв Хвойка у появі в Києві 1899 року історичного музею (нині Національний музей історії України). Він був першим хранителем його археологічного відділу. Значну увагу приділяв дослідженню Київської Русі, особливо Києва, де ним було знайдено житло та майстерні ремісників, вироби з кістки, заліза, скла, срібла. Також провів розкопки городищ із руїнами храмів Білгорода на Ірпені, Вітачіва на Дніпрі, села Кононча на Черкащині.
Хвойка був членом 11 наукових товариств, автором понад 20 друкованих праць з історії України. Він і увійшов в історію України як першовідкривач багатьох раніше невідомих її сторінок. Помер цей великий вчений без спеціальної освіти 1914 року, похований у Києві.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
