Чи можна підвищити стресостійкість і як це зробити? Від чого залежить наша здатність справлятися з труднощами і чи можна її розвинути, розповіла лікарка-терапевтка вищої категорії Сніжана Ляшук.
Що таке стресостійкість?
Мовою офіційної медицини, стрес – це нервово-психічна реакція, яка виникає в критичних ситуаціях і спрямована на мобілізацію захисних сил організму. У побуті стресом називають фізичні, розумові та психоемоційні навантаження. Відповідно, стресостійкість – це сукупність особистісних якостей людини, завдяки яким вона може переносити ці навантаження без негативних наслідків для здоров’я і потім досить швидко відновлюватися.
При цьому стресом для організму, що викликає викид гормонів кортизолу та адреналіну і відповідні фізіологічні реакції, може бути не лише негативна, а й позитивна подія, що супроводжується сплеском емоцій і виводить людину з рівноваги.
Від чого залежить здатність протистояти стресу?
Ступінь стресостійкості залежить від різних факторів – внутрішніх (вроджені якості людини) та зовнішніх (зовнішнє середовище). Насамперед, мають значення особистісні характеристики, тип темпераменту, фізіологічні ресурси організму. Але велику роль відіграють і життєві обставини, що формують особистість: атмосфера в сім’ї в дитинстві, наявність або відсутність травмуючого досвіду, особисті і робочі відносини, спосіб життя.
Загалом психологи виділяють три ступені стресостійкості – високий, середній та низький. Але цю особисту особливість можна змінити і за необхідності «підтягнути» до потрібного рівня.
Чи можна підвищити стресостійкість?
Якщо ви хочете підвищити свою здатність ігнорувати зовнішні подразники і залишатися спокійним у будь-якій ситуації, виробіть у себе звички, які збільшують фізичні та психологічні ресурси організму.
- Ведіть здоровий спосіб життя (більше рухайтеся, займайтеся спортом, висипайтеся, правильно харчуйтеся, пийте більше води).
- Якісно відпочивайте (читайте, гуляйте, проводьте час з дітьми та друзями, заведіть хобі – головне, регулярна підзарядка енергією та позитивними емоціями).
- Контролюйте інформаційний потік (зведіть до можливого мінімуму перегляд новин та соцмереж, спілкування з «токсичними» людьми).
- Проживайте емоції, не залишаючи їх на потім (плачте, кричіть, бийте подушку або боксерську грушу – важливо своєчасно «випустити пару»). Негативні емоції, що стримуються, додатково навантажують психіку і можуть спричинити психосоматичні захворювання.
- Практикуйте різні методи розслаблення: спробуйте дихальні практики, медитацію, масаж, йогу та інші релаксаційні техніки.
- Тверезо оцінюйте свої сили і вчіться говорити «ні». Багато людей з різних причин звалюють на себе непомірний тягар справ і турбот. Якщо таке навантаження регулярне, це призводить до хронічного стресу.
- Розділяйте обставини на залежні та не залежні від вас.
- Підвищуйте самооцінку. Заведіть щоденник досягнень, куди щодня записуйте свої навіть найменші успіхи. Також корисно складати списки справ, викреслюючи реалізовані пункти – це дає відчуття контролю за тим, що відбувається;
-
Розвивайте і підтримуйте соціальні зв’язки. Не соромтеся просити про допомогу та підтримку оточуючих, тим більше – друзів та близьких. Шо комунікабельнішою є людина, то впевненіше вона почувається в будь-яких життєвих обставинах.
***
Але якщо методики самостійної роботи над собою не дають результату і ви відчуваєте, що не справляєтеся зі стресовим навантаженням – зверніться по допомогу до психолога або психотерапевта.
Чим небезпечний стрес?
В результаті сильних переживань у нас підвищується артеріальний тиск, частішають дихання та серцебиття, червоніє обличчя і напружуються м’язи. Якщо це відбувається нечасто – організм здорової людини самостійно справляється із ситуативним перенапруженням і повертається в норму. Але регулярні навантаження, що тривають місяцями або навіть роками, мають накопичувальний ефект, виснажують і вимотують тіло та психіку.
В результаті хронічного стресу у людини поступово погіршується самопочуття, знижується імунітет і згодом можуть розвинутися гіпертонія, хвороби серця, цукровий діабет, патології ШКТ, безсоння, тривожні розлади, депресії.
Ірина Кадченко
