Коли треба видаляти жовчний міхур і як потім жити без життєво важливого органу

Відповідає лікар-гастроентеролог Ігор Червак:

– Підтримую вашого лікаря: якщо камінь більший за п’ять міліметрів або він не один, або конкременти утворилися давно, то найкращий вихід – спланувати з лікарем операцію з видалення жовчного міхура.

Відкиньте сумніви – сьогодні втручання виконуються без великих розрізів: через маленькі проколи вводять мініатюрну відеокамеру, інструменти – і видаляють міхур. Пацієнт встає з ліжка за кілька годин, а через три-чотири дні йде додому.

Тому, хто потрапляє до лікарні по «швидкій допомозі» із загостренням та ускладненням жовчнокам’яної хвороби, потрібна відкрита порожнинна операція.

– Але ж мене камінь майже не турбує!

– До часу. Камінь може зрушити, вклинитися в область шийки жовчного міхура, викликати його гостре запалення.

У нормі стінка міхура – два-три міліметри, а запалена – товщає до одного сантиметра і більше. У разі приєднання інфекції запалення стане гнійним. Тоді потрібна термінова допомога хірурга, щоб не допустити серйозних ускладнень.

Одне з найважчих – гострий або хронічний панкреатит. Якщо хворий довго носить камінь у жовчному міхурі, запалення підшлункової залози посилюється.

Коли жовчний міхур видаляють пізно, прояви панкреатиту все одно залишаються. Людина вважає, що даремно зробив операцію, не розуміючи, що без неї запалення підшлункової залози виявлялося б ще сильнішим.

– Як жити без жовчного міхура?

– Повірте, краще, ніж з хворим. Особливих порушень після видалення немає, адже жовчний міхур – не життєво важливий орган. Печінка на добу виробляє 1000-1200 мл жовчі, частина якої затікає в міхур. Він немов резервуар зберігає її запас, додатково виділяючи порцію після їди. Але хворий міхур з камінням – це лише джерело подразнення.

За матеріалами fakty.ua