Нетримання сечі у дитини: що робити?

«Моєму правнуку зараз п’ять із половиною років, і півроку тому ми зіткнулися з проблемою денного нетримання сечі (до цього все було нормально). Обстежили дитину в урології та нефрології, зробили МРТ головного мозку, МРТ хребта – патологій не виявлено. Щоправда, УЗД сечового міхура зробити не вдалося, оскільки він не наповнюється повністю через нетримання. Висновок лікарів: «Нейрогенна дисфункція сечового міхура». Але ж проблему не вирішено. Допоможіть порадою: що робити.

Т. Шпиндицька, м. Одеса»

На запитання читачки відповідає лікар-уролог вищої категорії Іван Крижановський:

– До 5 років нетримання сечі у дітей є варіантом фізіологічної норми і не вважається відхиленням, але якщо проблема зберігається або виникає після досягнення цього віку, фахівці зазвичай говорять про так званий вторинний енурез. В основному симптоми цього виду енурезу з’являються після кількох сухих місяців або навіть років. Захворювання здатне виникати внаслідок різних вроджених та набутих захворювань і проявлятися як вночі (частіше), так і вдень, незалежно від сну.

Денне нетримання сечі часто є ознакою нейрогенної дисфункції сечового міхура (поняття, що поєднує велику групу порушень процесу виведення сечі, пов’язаних з різними ураженнями нервової системи).

Хлопчики страждають від нетримання частіше за дівчаток. В особливій групі ризику – легкозбудливі сприйнятливі діти з підвищеною емоційністю або синдромом гіперактивності.

Причинами нетримання сечі у дітей можуть бути

• стресова ситуація,
• психологічна травма,
• неврологічні розлади,
• порушення роботи органів сечовидільної системи,
• ендокринні патології,
• наявність інфекції сечових шляхів,
• спадкова схильність.

Щоб виявити причини нетримання сечі у вашого правнука, проаналізувати психосоматичні фактори, визначити форму патології і, нарешті, призначити правильне лікування, необхідним є комплексний підхід за участю кількох фахівців.

Спочатку необхідно пройти обстеження у дитячого уролога, щоб унеможливити соматичну патологію, – і як я розумію, це ви вже зробили.

Якщо патологій не виявлено, а проблема зберігається, я б порадив звернутися до дитячого невролога та психіатра.

Лікарі спільно виявлять першопричину і призначать лікування. У більшості випадків це медикаментозна терапія та фізіопроцедури у поєднанні з правильним режимом дня для дитини. Використовуються різні психотерапевтичні методики. За необхідності проводиться лікування запальних процесів, в ускладнених випадках потрібним є хірургічне втручання. Прогноз при правильно підібраній терапії зазвичай сприятливий.

Також хочу порадити вам не затягувати з візитами до лікарів, оскільки така проблема, як енурез, завжди заважає соціальній адаптації дитини, призводить до виникнення у неї комплексів та порушення комунікації.

Підготувала Ірина Лебединець

Нагадуємо, ми розповідали, чим відрізняються гострий і хронічний пієлонефрит.