Препарати парила звичайного мають в’яжучі та сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, проявляють кровоспинні та слабкі жовчогінні властивості.
Настій парила рекомендують при хворобах печінки та жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам’яна хвороба), як шлунковий засіб та протиотруту при алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок, для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання) у разі стійкого запалення сечового міхура, олігурії та нічного нетримання сечі і при застійних явищах та набряках.
При захворюваннях печінки та жовчного міхура настій парила доцільно застосувати у суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження. У суміші з іншими рослинами парило застосовують і при нирковокам’яній хворобі.
Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, при геморої.
ЯК ПРИЙМАТИ?
Внутрішньо. Настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди. Настій (20 г сировини на 300 мл окропу) по 1 столовій ложці кожні 2 години при кровохарканні. Відвар трави (20-30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці щогодини при проносах. Зварений відвар (30 г сировини на 360 мл окропу, уварити до половини) по 1 столовій ложці через кожні 3 години при маткових кровотечах.
Зовнішньо. Настій (5 столових ложок сировини на 400 мл окропу, настояти 15 хвилин, процідити) для полоскання, компресів, примочок, спринцювання, ванночок для ніг.
