Це – дворічна (зрідка – однорічна) трав’яниста рослина, що росте по всій території України на заливних лугах та лісових узліссях, по галявах, покладах, між чагарниками.
Трава золототисячника містить сильну гіркоту, у рослині виявлено смоли та олеанолова кислота.
Золототисячник використовують переважно для поліпшення апетиту, стимулювання секреції травних залоз. Призначають його при гастритах, хворобах печінки, жовчовивідних шляхів, панкреатитах, анемії, цукровому діабеті. У народній медицині золототисячник використовують як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб, а також як глистогінний.
Золототисячник – це одна з небагатьох рослин, яка застосовується при підвищеній кислотності шлункового соку. Наприклад, при печії можна використовувати суміш із рівних кількостей звіробою і золототисячника (2-3 столові ложки суміші настоюють у 2,5 склянки окропу, проціджують і випивають за 4-5 прийомів протягом дня).
При запаленні жовчного міхура використовують відвар із суміші рівних частин трави золототисячника, кореня лепехи та квіток безсмертника піщаного. Суміш рослин (1 повна столова ложка) заливають 2 склянками холодної води і настоюють ніч, вранці кип’ятять 5-7 хвилин, проціджують і приймають натще одну склянку, а решту – протягом дня за 4 прийоми.
Для поліпшення апетиту використовують або настій, або спиртову настоянку. А якщо хочуть хоч якось зменшити гіркоту, готують настоянку на білому вині: 50 г трави золототисячника заливають 1 л білого столового вина, настоюють 48 годин, проціджують і приймають по 1 чарці перед їжею.
Крім того, в народній медицині золототисячник застосовують при гострому простатиті.
