Запалення в кишечнику: симптоми, лікування, профілактика

У чому особливість цього захворювання, через що воно виникає і як лікується, пояснила гастроентеролог-ендоскопіст вищої категорії Лариса Припіченко.

Пенсіонери у групі ризику

Дивертикулярна хвороба товстої кишки – це хронічна патологія, при якій у стінці кишечника утворюються грижоподібні випинання (дивертикули), що виступають крізь м’язовий шар. Їх розмір може бути від п’яти до десяти міліметрів.

Дивертикулярна хвороба буває вродженою (рідко) і набутою. Також вона поділяється на дивертикульоз (наявність множинних випинань у кишечнику) та дивертикуліт (запалення цих випинань).

Патологію також називають хворобою пенсіонерів, оскільки ризик її розвитку суттєво зростає з віком, і після шістдесяти років її виявляють мінімум у половини пацієнтів. При цьому літні чоловіки хворіють на дивертикуліт частіше за жінок.

Чому розвивається?

Причини розвитку захворювання до кінця не вивчені, але останніми десятиліттями медики відзначають помітне збільшення числа пацієнтів з дивертикулярною хворобою. Це пояснюється загальним демографічним старінням населення, малорухомим способом життя, недостатнім вживанням рослинної клітковини, а також поширеністю патологій шлунково-кишкового тракту, таких як гастрити, панкреатити, виразкова та жовчнокам’яна хвороби.

Також одна з можливих причин виникнення дивертикульозу – порушення моторики товстої кишки, що супроводжується підвищенням тиску у ній. Цьому сприяють зайва вага, часті запори або проноси, підвищений метеоризм, грижі передньої черевної стінки, дефіцит вітамінів в організмі та запальні процеси у кишечнику. Також відіграє роль набута (вікова) або вроджена слабкість сполучної тканини – на користь цього говорить часте поєднання дивертикульозу з варикозним розширенням вен, плоскостопістю, геморою, грижами.

Як проявляється?

Приблизно у 30 відсотках випадків дивертикулярна хвороба кишечника протікає безсимптомно і її випадково виявляють під час обстежень, призначених за іншими показаннями (зокрема, при колоноскопії або комп’ютерній томографії). В основному безсимптомний перебіг характерний для вродженої форми захворювання і для ранніх стадій набутої форми.
У той же час, якщо дивертикули досягають великих розмірів або розвивається запалення, можуть виникати здуття живота, дискомфорт у ділянці кишечника, нудота, блювання, відрижка, порушення випорожнень (запор, пронос або їх чергування). Також для хвороби характерними є ниючі або переймоподібні болі в животі, в основному з лівого боку. У деяких випадках у пацієнтів підвищується температуру тіла.

Прогресування захворювання здатне призвести до ускладнень: запальних процесів у кишечнику, кишкових кровотеч, утворення спайок та свищів, кишкової непрохідності.

Діагностика і лікування

У разі підозри на дивертикулярну хворобу кишківника застосовуються ендоскопічні методи діагностики – колоноскопія або ректороманоскопія, які дозволяють провести візуальний огляд слизової прямої кишки. Також лікар (гастроентеролог або проктолог) може призначити рентген з контрастом (іригоскопія), ультразвукове дослідження, комп’ютерну томографію, аналіз калу на копрограму, загальні аналізи сечі та крові.

При діагностиці важливо виключити інші захворювання зі схожими симптомами: наприклад, синдром подразненого кишечника, апендицит, хвороба Крона, запалення органів малого тазу у жінок.

Лікування дивертикулярної хвороби кишечника призначається індивідуально і залежить від клінічних проявів. У безсимптомних та неускладнених випадках достатнім є дотримання рідкої дієти, прийому препаратів для покращення моторики кишечника, за необхідності – спазмолітиків. Нерідко потрібна антибіотикотерапія.
При ризику виникнення ускладнень показане хірургічне втручання.

Їжте більше клітковини

Для профілактики виникнення дивертикульозу і дивертикуліту потрібно споживати в їжу більше клітковини, не допускати запорів, бути фізично активним і контролювати власну вагу.

Ірина Лебединець