Але це до справжнього страху не має жодного відношення. Я бачила документальний фільм про психолога, до якого записували 25-річні дівчата, які помітили на своєму обличчі першу зморшку або сиву волосину на голові. Ця думка їх так зводила, що вони вважали себе старими, відмовлялися ходити на побачення і тим більше – народжувати дітей.
Їм здавалося, що завтра вони прокинуться, і спина не гнутиметься, руки не слухатимуться. Молодість пройшла, а все, що поза молодістю, — це не життя. Це серйозний діагноз, фобія, які треба лікувати.
Решта жінок, звичайно, помічають, що час забирає з собою рум’янець і свіжість, але в істериках не б’ються.
Усьому свій час, як кажуть. Є період, коли ти слухаєш компліменти від чоловіків, а є період, коли твої власні діти та онуки говорять про те, як ти смачно готуєш. Між ними не можна ставити знак рівності.
Борис Акунін, письменник, говорить про те, що жінці дуже важливо плавно перейти з одного статусу до іншого. З нареченої на виданні — за дружину, з дружини — до матері, з матері — до бабусі.
Якщо не переходити, а бути 55-річною дівчиною на виданні, яку ніхто не бере заміж, то психіка справді серйозно страждає. Жінка бігає кабінетами кращих пластичних хірургів, витрачає нечувані гроші на вбрання, її особисте життя краще не стає, а відображення в дзеркалі лякає.
«Я не збираюся дивитися в дзеркало в старості, – говорить італійська актриса Моніка Белуччі. – Я милуватимуся красою своїх дітей».
Є й ті, хто заглядає ще далі, на кілька десятиліть уперед.
Актрисі Ірині Муравйовій 73 роки. 8 років тому в одному інтерв’ю вона казала:
Я часто думаю про старість. Цікаво, коли я буду дуже старенькою, чи зможу я бути такою, як мені хотілося б? Я бачу багатьох людей похилого віку, бачу, як їм важко з самими собою. Як вони самі від себе страждають, як самі створюють складнощі, проблеми. Бачу їхню тугу, самотність…
Який я буду на старості? Не знаю. Але я хочу бути хорошою. Мені діти кажуть: що ти, мамо, ти будеш хорошою. Я говорю: не знаю, не знаю. Дивлячись, яка хвороба мене підкосить, раптом якась нервова. Я вас покусаю всіх.
Я їм сказала: тільки ви мене не кидайте. Їсти буду мало, тихо сидітиму в куточку, але щоб я була в сім’ї…
Інша актриса, Меріл Стріп, якої на сьогоднішній день 73 роки, говорить в інтерв’ю про те, що багатьох її ровесників-колег вже немає в живих. Вона не має жодної претензії до життя, адже вона жива — і це головне.
Їй вторить 80-річна Барбара Стрейзанд:
«Думки про те, що наближається критичний вік — 40, 50, 60 років (у всіх по-різному), доводять людей до депресії. Яка різниця, скільки тобі років?
Ти прокинувся вранці, і це вже радість. За кожен прожитий день треба дякувати Богові. Якщо ти боїшся днів народження, навіщо тоді взагалі жити?
Джерело: Тайны мироздания
