Десять Старозавітних Заповідей Бог дав Мойсеєві на горі Синай (див. Вих. 20:2–17; Втор. 5:6–21). Перші чотири Заповіді містять у собі обов’язки у відношенні до Бога, останні шість містять у собі обов’язки стосовно ближнього, тобто до усіх людей.
ЧОМУ ТРЕБА ДОТРИМУВАТИСЯ ЗАПОВІДЕЙ?
Заповіді Божі – це умови нормального, повноцінного, здорового та щасливого життя для кожної людини. І якщо людина ці заповіді порушує, вона шкодить передусім собі, калічить власне життя і життя своїх близьких.
ПЕРША ЗАПОВІДЬ: «Я Господь, Бог твій… Хай не буде тобі інших богів переді Мною!» (Вих. 20:2–3).
Цією Заповіддю Господь Бог вказує людині на Саму Себе, як на Джерело усіх благ. Наслідуючи цю першу Заповідь, людина повинна намагатися пізнавати Бога і свої вчинки спрямовувати до слави Його імені.
ДРУГА ЗАПОВІДЬ: «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею» (Вих. 20:4–6).
Цією Заповіддю Господь забороняє людині створювати собі кумирів – речових або уявних – служити їм, схилятися перед ними і віддавати будь-які почесті.
ТРЕТЯ ЗАПОВІДЬ: «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно» (Вих. 20:7).
Цією Заповіддю забороняється неблагоговійне використання імені Божого, наприклад: у порожніх розмовах та жартах. Гріхами проти третьої Заповіді є: божба, тобто легковажне використання клятви, блюзнірство, порушення обітниць, даних Богові, клятвопорушення і покликання Бога у свідки в порожніх життєвих справах. Ім’я Боже мусить вимовлятися зі страхом і благоговінням, його слід використовувати у молитві та в серйозній бесіді про Бога.
ЧЕТВЕРТА ЗАПОВІДЬ: «Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого» (Вих. 20:8–11).
Цією Заповіддю Господь Бог велить працювати протягом шести днів і займатися потрібними справами, до яких хто покликаний, а сьомий день присвячувати на служіння Богові та на святі справи.
П’ЯТА ЗАПОВІДЬ: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вих. 20:12) .
Цією Заповіддю Господь Бог наказує почитати (дорожити, цінувати та любити) батьків, за що обіцяє благополучне і довге життя.
ШОСТА ЗАПОВІДЬ: «Не вбивай» (Вих. 20:13).
Цією Заповіддю Господь Бог забороняє відібрання життя – в інших людей або у самого себе. Життя є найбільшим даром Божим, і тільки Бог призначає межі земного життя людини.
СЬОМА ЗАПОВІДЬ: «Не чини перелюбу» (Вих. 20:14).
Цією Заповіддю Господь Бог велить чоловікові та дружині зберігати взаємну вірність, а неодруженим – бути цнотливими, чистими у справах, словах, думках і бажаннях.
ВОСЬМА ЗАПОВІДЬ: «Не кради» (Вих. 20:15).
Цією Заповіддю Господь Бог забороняє присвоєння того, що належить іншим. Види крадіжки різноманітні: крадіжка, грабіжництво, святотатство (присвоєння священних предметів або недбале поводження з ними), дармоїдство (життя за чужий рахунок), хабарництво (одержання хабаря, його здирство). Будь-яке присвоєння чужої власності шляхом обману є крадіжкою: і коли людина ухиляється від сплати боргу, приховує знайдене, обмірює та обвішує під час продажу.
ДЕВ’ЯТА ЗАПОВІДЬ: «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!» (Вих. 20:16).
Цією Заповіддю Господь Бог забороняє будь-яку брехню, як-от: помилкові свідчення на суді, доноси, наговори, плітки, злослів’я, наклеп. Наклеп є справа диявольська, бо саме ім’я «диявол» означає «наклепник».
ДЕСЯТА ЗАПОВІДЬ: «Не жадай дому ближнього свого; не жадай жони ближнього свого… нічого, що у ближнього твого» (Вих. 20:17).
Цією Заповіддю Господь навчає утримуватися від заздрості та від нечистих бажань. Заздрість – це отрута для душі. Як би людина не була багата, якщо вона заздрісна, їй завжди буде мало і вона завжди буде незадоволена. Щоб не піддаватися почуттю заздрості, треба дякувати Богові за Його милості. «Велике здобуття – бути благочестивим і задоволеним» (1 Тим. 6:6).
За матеріалами сайту «Православна освіта»
