Відсутність шпильки на одязі або паніка з приводу зламаного хрестика здатні довести забобонну людину до нервового зриву. Однак священики впевнені: все це – не більш ніж забобони, які ні допомогти, ні завадити нічого в нашому житті не можуть.
Булавка проти пристріту?
У страху перед чужою заздрістю чи пристрітом ми іноді особливим чином приколюємо на одяг англійську шпильку, після чого настає впевненість, що вже тепер ніхто не зможе завдати нам шкоди. Переконання дуже дивне: як може звичайна шпилька захистити людину? Тим більше, що люди, що оточують нас, більше стурбовані власними проблемами, ніж тим, як нашкодити цікавій сусідці або заздрісниці-подрузі.
На думку священиків, люди, які вірять у подібні речі, поводяться як послідовники релігії фетишизму. Вони наділяють предмети особливими властивостями та магією, що створює ілюзію могутності. Однак цей уявний захист швидко руйнує здатність людини самостійно добиватися чогось у реальному житті. Адже наслідуючи забобони, люди відмовляються від відповідальності за своє життя і перекладають його на щось придумане ними.
Крім того, ніде в книгах Нового завіту не йдеться ні про пристріт, ні про наврочення, і навіть «головний євангельський чаклун» Симон Волхв, який творив різноманітні фокуси, чомусь нікого не наврочив. Такого поняття, як пристріт чи наврочення, в Євангелії взагалі немає.
Зурочити можна тільки ту людину, яка в це вірить – все це чистої води самонавіювання. А віруючим людям краще захищати себе молитвою та дотриманням заповідей.
Що робити зі зламаним хрестиком?
Ми сприймаємо релігійні атрибути як якісь магічні предмети, і якщо з ними щось трапляється, вважаємо це поганою ознакою. Однак не потрібно шукати в тому, що сталося якогось прихованого сенсу. Наприклад, якщо зламався натільний хрестик, це говорить лише про те, що його якість виявилася не найкращою або він просто не витримав випробування часом.
Уявлення про зв’язок речі та людини – це язичницьке мислення, яке вважається гріховним для християн. А хрестик – це лише християнський символ, до якого потрібно ставитися з повагою. Але те, що з ним відбувається, на долю власника не впливає.
Просто потрібно купити новий хрестик і освятити його, а зламаний полагодити або віддати до церкви. Якщо хрест уявляє вам якусь цінність, то залиште його вдома як пам’ять – нічим поганим вам це не загрожує.
Хто придумав завішувати дзеркала?
Давно склався звичай завішувати дзеркала і мити підлогу відразу після похорону близької людини. Однак християнська релігія жодних подібних звичаїв не знає – все це також відноситься до язичництва.
У поданні стародавніх людей існувала межа між світом живих і світом мертвих, і такою межею вважалося дзеркало. Тому й склалося повір’я, яке наказувало особливі стосунки з цим предметом.
У реальному житті завішування дзеркал немає сенсу, оскільки ніякої магічної сили дзеркало несе. Це лише звичайний предмет. З таким же успіхом можна закривати всі поверхні, що відображають в будинку.
Той самий язичницький сенс має і миття підлог «слід за покійником». Все це народні прикмети, які з’явилися в ті часи, коли люди були малоосвічені і тому забобонні.
Нещодавно ми вам розповідали, про що свідчить остання цифра вашого року народження.
