Ось уже 17 років поспіль мій город прикрашають смугасті гарбузи, або просто фіцефалія. Цей гість із тропіків – трав’яниста швидкоростуча ліана з довгими (до 25 см) п’ятигранними стеблами і серцеподібним листям, схожим на листя інжирного (фігового) дерева.
Агротехніка як у звичайного гарбуза
Широке поширення фіголистий гарбуз набув у теплих краях – Аргентині, Чилі, Перу, Мексиці, там його культивують цілий рік. В Україні ця культура ще маловідома. Фіголистий гарбуз вирощують переважно городники-експериментатори, а також ті, що розводять свійських тварин.
Багато хто цей гарбуз ніколи не бачив і не чув про нього. При цьому в умовах України фіголистий гарбуз почувається цілком комфортно і дає стабільний урожай.
Агротехніка фіголистого гарбуза майже нічим не відрізняється від агротехніки звичайного твердокорого та мускатного гарбуза, але має й деякі особливості. Фіцефалія потребує досить великого простору, оскільки, по-перше, у рослини дуже довгі кучеряві стебла і габаритне листя, а по-друге, часто в міжвузлях утворюються додаткові корені, які, проростаючи, створюють додаткові розгалуження нових бічних пагонів.
4-5 кущів здатні щільно покрити площу в одну сотку. У мене бували випадки, що фіголисті гарбузи «втікали» на сусідні ділянки і там рясно плодоносили або «залізали» на грушу, іргу, абрикосу (на висоту до 3 м) і погойдувалися там до осені, коли наставав час збирати врожай.
Шкідників та хвороб немає
Фіголистий гарбуз теплолюбний, оптимальна температура для нормального росту й розвитку – плюс 18-25 градусів. Втім, рослина може витримувати короткочасні заморозки до мінус 4.
Вегетаційний період фіцефалії досить тривалий, біологічна стиглість плодів настає через 160-180 днів після появи сходів. Тому висіваю гарбуз рано, тоді ж, коли саджаю картоплю (до 15-20 квітня), ризикуючи потрапити під весняні заморозки.
Але якщо, не дай Боже, трапляється так, що схопить мороз і рослини загинуть, висіваю насіння повторно вже після 25 квітня.
Ділянку готую за допомогою мотоблоку “Зубр”. Перед посівом насіння в лунку вношу жменю перегною та склянку деревної золи, ретельно перемішую з ґрунтом. Глибина загортання насіння – 3-4 см. Відстань між рослинами в ряду – 2,5-3,0 м. Відразу після посіву ґрунт у лунках мульчую перегноєм-сипцем 3-4-річної давності. Це покращує тепловий режим і запобігає появі ґрунтової кірки.
Основні моменти догляду за рослинами – розпушування ґрунту та видалення бур’янів. Шкідників на фіголистих гарбузах за всі 17 років жодного разу не спостерігав.
Не схрещується з іншими видами
Особливість фіголистого гарбуза полягає в тому, що він не схрещується з іншими видами гарбуза. Усі мої спроби схрестити фіцефалію з «місцевими» видами (твердокорим, мускатним, великоплідним гарбузом, кабачком, патісоном) не мали успіху.
Урожай збираю до настання заморозків – у І-ІІ декадах жовтня, а то й у листопаді, залежно від погодних умов. Плоди збираю разом із плодоніжкою і відразу заношу до приміщення, щоб уникнути значних перепадів температури. Зберігаю гарбузи у сухому приміщенні при температурі 10–12 градусів та відносній вологості повітря 80%. Розкладаю плоди в один ряд плодоніжками на невеликій відстані один від одного.
Фіголисті гарбузи мають чудову лежкість, можуть зберігатися цілу зиму, а то й довше. Двічі з метою експерименту гарбузи у мене зберігалися свіжими три роки. Втім, потреби такої немає, оскільки вирощую уподобані овочі щороку.
Рецепт улюбленої страви
З фіголистого гарбуза можна приготувати чимало смачних і поживних страв. Одна постійно є на моєму столі.
Готую її з молодих плодів, коли вони досягають маси 0,5-0,8 кг і насіння у них ще в зародку, біле. Виймаю м’якоть, розрізаю на невеликі шматочки, додаю 1-2 цибулини, нарізані півкільцями, сіль і тушкую на сковороді в олії. Виходить дуже смачна, запашна та ніжна страва, у ній є нотки тушкованих осінніх грибів-опеньків і кабачків.
Втім, цю страву можна приготувати і з дозрілих плодів, попередньо видаливши насіння.
Гарбуз також можна смажити, маринувати, солити, додавати в салати, з нього виходить чудове варення.
У народній медицині фіголистий гарбуз застосовують при захворюваннях серцево-судинної системи, підшлункової залози, травного тракту, жовчного міхура, печінки, нирок та інших недугах. Для приготування зборів, відварів використовують не лише плоди, а й коріння, стебла, листя та насіння.
Іван Шульц,
с. Вільховець, Звенигородський район, Черкаська область. 20260.
Читайте також:
