Неділя, 5 Грудня, 2021
ГоловнаДачаКвітникар із Черкаської області вирощує екзотичний соняшник

Квітникар із Черкаської області вирощує екзотичний соняшник

Этот материал также доступен на русском языке
Моє перше знайомство з цими яскравими оранжево-червоними квітками на довгих квітконіжках відбулося влітку 2008 року, а насіння зміг придбати лише навесні наступного року. Ботанічна назва рослини - титонія круглолиста (Tithonia rotundifolia).

Ще її називають «мексиканським соняшником», ймовірно через те, що вона родом із Мексики і там росте у природних умовах. У наших садах яскрава красуня трапляється незаслужено рідко.

Очевидно, українські садівники та квіткарі вважають, що вона потребує особливих умов. Я успішно доглядаю цю заморську рослину вже понад 10 років. Хочу поділитися своїм досвідом вирощування титонії.

Після прищипування росте краще

Вирощую титонію через розсаду. У другій половині березня невеликі скриньки або діряві каструлі заповнюю сумішшю з лісової листової землі, перегною-сипцю дворічної або трирічної витримки і річкового піску у співвідношенні 2:1:1, ґрунтосуміш добре зволожую, розкладаю по поверхні насіння на відстані 3 см одна насінина від іншої, присипаю цією ж живильною землею (шар 1,5-2,0 см).

Потім іще раз зволожую з пульверизатора і, щоб волога довше не випаровувалася, накриваю посудини поліетиленовою плівкою. Скриньки поміщаю ближче до батареї.

Зазвичай тижнів за два після посіву з’являються дружні сходи, а у третій декаді квітня розсаду із земляною грудкою вже можна пересаджувати у квітник.

Вибираю для цього похмурий день і час ближче до вечора. Розсаду зазвичай саджаю у квітник у шаховому порядку, залишаючи між рядами та рослинами у ряді однакову відстань (приблизно 1,2 м). Справа в тому, що рослини титонії, які досягли 20-30 см у висоту, починають густо розгалужуватися: у пазусі кожного листа утворюється новий пагін. Я прищипую ці пагони, залишаючи пеньки в 1,5-2,0 см. І тільки рослинам, які досягли 70-80 см у висоту, дозволяю розростатися в ширину. Залишені «пеньки» поступово засихають, перешкоджаючи утворенню в цьому місці нового пагона. Якщо ж відщипнути пасинок біля самої основи, то вже за 8-10 днів на його місці з’явиться новий. Після такого прищипування титонія росте до 1,5-1,6 м заввишки і до 1 м завширшки.

Цвіте з червня до кінця жовтня

Листя у неї дуже хороше – жорстке округле темно-зелене. Цвітінням своєї улюблениці милуюся вже 15-20 червня, коли на верхівках пагонів спалахують оранжево-червоні «сонечки». Вогняне забарвлення титонія має завдяки променистим язичковим квіткам, які ми зазвичай називаємо пелюстками. А серединка складається із сонячно-золотистих тичинкових квіток, які охоче відвідують бджоли, збираючи нектар та пилок. На місці тичинкових квіток після запилення бджолами утворюється насіння.

І хоча титонію називають «мексиканським соняшником», її насіння зовсім не схоже на соняшникове. Ці рослини схожі між собою хіба що за будовою суцвіття. І у титонії, і у соняшника це кошик.

Цвіте титонія з червня до кінця жовтня. Причому з липня до вересня рослина розгалужується і розростається, тож на ній можуть одночасно красуватися до 50 квіток. На жаль, дати насіння вони зазвичай не встигають через перші заморозки.

Два підживлення для цвітіння

Окремо варто згадати про квітконоси титонії. Вони довгі (25-35 см), порожнисті всередині, поступово розширюються до квітколожі. Саме будовою квітконосу титонія дуже відрізняється від інших представників сімейства айстрових.

Доглядати титонію нескладно. У серпні, коли сонце особливо припікає, регулярно (хоча б раз на тиждень) рясно поливаю рослини просто по листю та квітках. Зів’яле та засохле листя та кошики видаляю, щоб не псувати привабливий зовнішній вигляд.

Ґрунт біля титонії розпушую 3-4 рази за літо на глибину 3-6 см спеціальним шкребком-розпушувачем заводського виготовлення. За вегетаційний період двічі підживлюю рослини. Перший раз – у період пуп’янкування – розчином коров’яку (1:10). Надвечір (о 18.00-19.00) поливаю куртини звичайною водою, а через 40 хвилин додаю по 2 л живильного розчину під корінь кожної рослини. Друге підживлення проводжу через півтора місяця після першого.

Поживний розчин готую заздалегідь: 1 кг курячого посліду заливаю двома відрами води, добре перемішую і витримую 10 днів. Витрата розчину та технологія ті ж, що і при першому підживленні.

Насіння збираю вибірково – тільки з великих кошиків, коли вони набудуть бурого відтінку. Кошики зрізаю, складаю в картонні коробки та дозарюю у житловому приміщенні. Коли насіння дозріє, легко витрушую його із сухих кошиків, після цього очищаю від сміття, дрібних частинок і зберігаю в паперових пакетах, як і інші однорічники.

Іван Шульц, квітникар,

с. Вільховець, Звенигородський р-н, Черкаська обл., 20260.

Читайте також:

Нове на сайті