Можливо, тому, що сам вів далеко не бездоганний спосіб життя, мав багато слабкостей, але при цьому був чесний і справедливий. Згодом він був призначений наказним отаманом Дунайського козачого війська, а пізніше став військовим комендантом Одеси.
Любов до гри допомогла провчити шулера
Олександр Шостак був родом з українського півдня, але місце його народження точно не відоме. Гадають, що він з’явився на світ в Одесі 1804 року. З молодості він воював – брав участь у російсько-турецькій війні, у придушенні повстання у Польщі. Повернувшись до Одеси, Олександр Андрійович вступив на службу до поліції.
У 1839 році полковник Шостак був призначений одеським поліцмейстером. На цій посаді він перебував усього кілька років, але за цей короткий час одесити встигли щиро полюбити його. За описами сучасників, Шостак був вишколений, молодецюватий, а у поводженні добрий та приязний. Його люб’язне поводження зачаровувало всіх, хто з ним спілкувався. Постійно Шостак проживав в Одесі, перше його місце проживання було в будинку купця Алексєєва на Садовій вулиці.
…поліцмейстер Олександр Шостак, який був завсідником казино, допоміг провчити заїжджого шулера, обчистивши його до нитки…
Поліцмейстер мав масу недоліків, зокрема відверту слабкість до азартних ігор і полювання. В анналах одеської історії збереглася розповідь про те, як поліцмейстер Олександр Шостак, який був завсідником казино, допоміг провчити заїжджого шулера, обчистивши його до нитки. Цей випадок наробив у місті багато шуму, і одесити згадували його довго і з задоволенням.
Діло було так. До міста приїхав знаменитий у Москві картярський гравець. Він відкрив щось на зразок приватного грального дому – найняв велику квартиру, обставив її розкішними меблями, і невдовзі там стали збиратися любителі картярства. Хоча це було не зовсім законно, Шостак дивився на це у пів ока, бо сам нерідко брав участь у грі. Господар квартири постійно обігравав гостей, і багато хто визнав це підозрілим. Якось Шостак привів із собою одного з одеських шулерів, і той, поспостерігавши за грою, підтвердив, що господар грає крапленою колодою. Все скінчилося тим, що карткову колоду «заарештували» до ранку, приставивши для охорони двох городових. Вранці краплену колоду замінили чистою, а заїжджого гравця залишили ні з чим. Довелося йому для виплати програшу продати всі меблі з квартири, після чого він дуже швидко поїхав з Одеси.
Через «кмітливих» мисливців ледь не закрили ринок
Серед справ, які вела одеська поліція в той час, були і трагічні події, і курйозні інциденти, над якими сміялося все місто. Втім, було б дивно, якби в Одесі не відбувалося нічого подібного.
Взимку 1839 року, коли Шостак тільки приступив до обов’язків поліцмейстера, на одеських ринках стали продавати дичину в дивному напівживому стані. Міська влада занепокоїлися – якщо птиця була хвора або отруєна, це ставило під загрозу здоров’я всіх жителів міста. Справа вбачалася дуже серйозною і навіть набирала державного обороту. Шостак отримав наказ від губернатора терміново розібратися, що діється.
…на ринках торгували не хворою, а п’яною птицею, і одесити чимало посміялися – адже за одну ціну вони отримували практично два продукти…
Поліцмейстер особисто зайнявся цією справою, особисто знайшов мисливців, допитав їх і з’ясував подробиці. Як виявилося, деякі одесити, вирішивши полегшити собі працю, підманювали дрохв і куликів горохом, настояним на горілці. Птах, перекусивши таким делікатесом, миттєво п’янів, і зловити його не становило жодних труднощів. Коли з’ясувалося, що на ринках торгували не хворою, а п’яною птицею, одесити чимало посміялися – адже за одну ціну вони отримували практично два продукти.
Обіймаючи посаду поліцмейстера, Шостак намагався зробити все, щоб викорінити жебрацтво на вулицях Одеси. Боровся з цим він дуже просто: вимагав, щоб усі немічні та інваліди, яких затримували за жебрацтво, були передані під опіку родичам. Багато справ поліцмейстер розслідував особисто. Однак основна робота керівника одеської поліції була більше паперовою – доводилося перевіряти і підписувати контракти з купцями, вирішувати питання про постачання продовольства і фуражу для потреб поліцейських і пожежних команд.
З козацького війська – знову до Одеси
Через п’ять років Шостака призначили на нову посаду – чиновника з особливих доручень при Новоросійському і бессарабському генерал-губернаторові. А ще через два роки його відрядили до Дунайського козацького війська на посаду наказного отамана. Наказним отаманом у той час називали начальника козацького війська, якого призначала центральна влада. До речі, це був не перший випадок, коли військовим отаманом призначали одеського поліцмейстера.
Командуючи козаками, Шостак також проявив свої найкращі керівні якості. Він підвищив внутрішню дисципліну, будував станиці і відкрив тимчасовий військовий козацький шпиталь в Акермані.
Але незважаючи на велику кількість обов’язків, Шостак не забував про іншу свою слабкість – полювання. Він запрошував своїх друзів – гвардійських офіцерів, купців і чиновників з Одеси, для яких на дунайських островах влаштовував грандіозне полювання на диких кіз, лисиць і зайців. Ці «заходи» були настільки вражаючими, що місцеві жителі потім довго їх згадували і обговорювали.
Коли почалася Кримська війна, Шостака, який на той час став генерал-майором, знову перевели до Одеси, на цей раз він став військовим комендантом міста, а потім і всього Одеського військового округу. На цій посаді Олександр Андрійович перебував до останніх днів життя. Він багато займався благодійністю і обіймав посаду одного з директорів Одеського опікунського комітету при в’язницях. Шостак був нагороджений орденами Анни III ступеня і Володимира IV ступеня. Не менш уславленими, ніж сам Шостак, були і його діти.
Ірина Сорокіна
Раніше опубліковано: Михайло Водяной: «повноважний представник Одеси»
