Статті

Як навчитися розуміти ікони?

Але насправді ікони несуть набагато більше інформації, і тому, хто зуміє її зрозуміти, вони розкажуть багато цікавого.

Як «читати» іконостас?

Перше, що ми бачимо, входячи до церкви, – це іконостас, на якому розташовуються п’ять рядів ікон, а в центрі – Царська брама. На ній зображують чотирьох євангелістів або двох святителів і Благовіщення, а над брамою поміщають ікону Тайної вечері. Цей ряд ікон називається місцевим. У другому ряду, деісусному, в центрі розміщується зображення Христа, праворуч – Богородиці, архангела Михаїла та апостола Петра, який тримає в руках ключі від раю. До речі, саме за ключами Петра можна впізнати на будь-якій іконі. Ліворуч від Христа стоять Іван Хреститель, архангел Гавриїл і апостол Павло, атрибутом якого завжди є книга або сувій. Наступний ряд ікон називається пророчим: у центрі – ікона «Знамення», а праворуч і ліворуч – старозавітні пророки, які пророкували народження Месії. Верхній ряд – праотцівський: у центрі – ікона Трійці, а навколо – праведники і предки Христа.

Хто головний?

Якщо в центрі ікони зображений Христос, а навколо нього – інші персонажі, то з них найважливіший той, що праворуч від Ісуса. Наприклад, на іконах Страшного суду праведники стоять праворуч від Христа, а грішники – ліворуч. При цьому потрібно враховувати, що всі частини ікони розташовані в дзеркальному відображенні: права рука Христа знаходиться зліва щодо глядача, а ліва – праворуч.

Усередині чи зовні?

Часто на іконах можна побачити церкву, на зовнішній стіні якої висить ікона. Це означає, що вона зображує внутрішню частину храму. Люди, які стоять на тлі храму, також перебувають ніби всередині нього. Таким чином іконописець показував одночасно те, що відбувається всередині і зовні церкви.

Якщо над головою головного персонажа, зображеного на іконі, поміщають навіс або рамку, це також означає, що він усередині храму, а основні події, які з ним відбуваються, зображені крупно в центрі ікони.

Як розпізнати грішників?

За канонами православного іконопису, грішників зображували з волоссям, що стоїть дибки. У давнину так малювали демонів, і тільки з XVII століття у них з’явилися роги – цей атрибут був запозичений у католиків. Якщо на іконі зображений чоловік, у якого волосся стоїть дибки або стирчить крізь головний убір, це означає, що цей персонаж – грішник, єретик, ворог. Якщо ж він написаний чорною фарбою, то це вже не грішник, а демон у людській подобі.

Як упізнати Юду?

На іконі Таємної вечері, крім Христа, можна без зусиль упізнати Івана Богослова та Юду. Іван – наймолодший з учнів Христа – схиляє голову на плече свого вчителя. А от Юду зображували по-різному. Католики виділяли Юду, зображуючи його без німба або з гаманцем в руках. На православних іконах Юда тягнеться до посудини, що стоїть у центрі столу. Це нагадування слів Ісуса про те, що той, хто опустив з ним руку в чашу, зрадить його. До речі, німби над головами персонажів є не на всіх іконах, бо вважається, що під час Таємної вечері вони ще не були святими.

Житія святих

Так звані житійні ікони розповідають про життя святих або про їхні чудеса. У центрі ікони розташовується зображення самого героя оповіді, а на полях – сценки з його життя. Їх не завжди відокремлюють лініями, іноді вони мовби нашаровуються одна на одну. Читати їх треба як звичайний текст – зліва направо і зверху вниз. Перша сцена розміщується вгорі в лівому кутку і розповідає про народження святого, потім йдуть сцени дитинства, чудеса та інші події. Смерть праведника зазвичай зображена десь у середині оповіді, а далі – чудеса, які святий творив після смерті.

Звірі на іконах

На стінах храмів або на іконах іноді можна побачити зображення тільця, лева і орла з німбами. Тут ідеться про видіння пророка Єзекіїля, який побачив фантастичних звірів з крилами, у кожного з яких були чотири обличчя – людини, лева, тельця й орла. З II століття богослови стали співвідносити цих звірів з чотирма авторами Євангелій. Найпопулярнішим тлумаченням у Європі й на Русі було пояснення, яке запропонував святий Ієронім: людина – Матвій, лев – Марко, телець – Лука, орел – Іван. А папа Григорій I писав, що чотири звірі символізують самого Христа, який народився як людина, прийняв смерть як жертовний телець, при воскресінні був левом і вознісся як орел.