Коли 10-річному Валі Ігнатенку батько в 1946 році привіз з Німеччини трофейний акордеон, хлопчик і гадки не мав, що цей інструмент змінить усе його подальше життя і стане найвірнішим другом на десятки років.
– Отримавши від тата незвичайний подарунок, я одразу записався до музичної школи і прозаймався там два роки, а на третій – цей напрям було закрито: акордеон визнали надто «буржуазним» інструментом. Радянським школярам належалося грати тільки на «пролетарській» гармошці, – згадує Валентин Григорович. – В результаті я доучувався грі на своєму улюбленому інструменті в приватному порядку, з репетитором.
Ставши, завдяки вмінню грати на акордеоні, зіркою шкільної самодіяльності, Валя не зупинився на досягнутому, а вирішив опанувати і духові інструменти. Щоб не було нудно, він загітував записатися в гурток при місцевому палаці піонерів (діло було в Бердянську) весь свій клас, в якому навчалося ні багато ні мало… 27 хлопчиків.
…Дочекавшись, поки в шкільному дворі побудується урочиста лінійка, ми вийшли з класу і гримнули марш «Тріумф переможців». Оточуючі не повірили своїм очам…
– З нас тут же сформували цілий духовий оркестр, – згадує Валентин Григорович. – Репетирували ми після школи, потайки від батьків і вчителів. Так минуло кілька місяців, настало свято 1 Травня. Напередодні ми всі попросили інструменти додому, до блиску начистили труби зубним порошком і вранці потайки принесли їх до школи, сховавши, хто під вітровкою, хто в покривалі. Дочекавшись, доки в шкільному дворі вишикується урочиста лінійка, ми вийшли з класу і гримнули марш «Тріумф переможців». Присутні не повірили власним очам – пам’ятаю, як нас потім із захопленням і мало не зі сльозами на очах обіймали і цілували товариші, вчителі, навіть директор школи…
Крім акордеона і духових інструментів, Валентин Григорович опанував також гітару і піаніно. Але коли його забрали до армії, у музичний взвод не пішов принципово – хотів відчути справжнє армійське життя, без усіляких пільг і потурань, які зазвичай бувають у артистів.
Після армії наш герой з відзнакою закінчив Дніпропетровський автодорожній технікум за спеціальністю «технік-механік». Під час навчання Валентин Ігнатенко не переставав займатися музикою, керував місцевою самодіяльністю, організовував концерти і карнавали, на яких виступав не тільки як музикант, але і як конферансьє.
Після технікуму його запросили працювати на п’яту автобазу старшим інженером виробничо-технічного відділу. Там під керівництвом Валентина Григоровича були розроблені й виготовлені гільйотинні пневматичні ножиці для різання листового металу, аналогів яким не було в СРСР. Ці ножиці спочатку «поїхали» до Києва, потім до Москви, на ВДНГ, де здобули дві медалі – золоту і срібну, а дніпропетровці отримали за них премію.
Залишається додати, що протягом своєї кар’єри Валентин Григорович обіймав ще чимало керівних посад і працював головним інженером багатьох підприємств, але ніколи не розлучався з музикою, яка була для нього справжньою віддушиною, радувала і втішала у важкі моменти життя.
– На жаль, ані дочка, ані онучка не успадкували мого інтересу і здібностей до музики, – каже Валентин Григорович. – Та й дружина Ірина ставиться до мого захоплення досить прохолодно, тому сьогодні я в основному граю вдома, для себе. Але досі мрію, що знайдеться якийсь допитливий і талановитий молодий музикант , якому я зможу передати свій багаж знань, досвіду і оригінальних реприз, що зберігаються в моїй пам’яті…
Ірина Лебединець
Раніше опубліковано: Яка музика підвищує активність мозку?
Є багато рецептів торту «Жіночі примхи», але ми пропонуємо вам найвдаліший, який точно покорить ваш…
Якою буде погода в Україні в суботу та неділю? Синоптики зробили детальний прогноз.
Чи буде магнітна буря в суботу. Експерти поділилися прогнозами. Що варто знати метеозалежним.
Втрата врожаю озимого часнику взимку часто стається через надмірну вологу та різкі перепади температур —…
Простий рецепт смачного десерту, який готується без духовки та порадує любителів шоколаду і кокоса.
Деякі пенсіонери отримуватимуть пенсію частково у 2026 році. Яке рішення ухвалив Кабмін?