Бахмут, якого більше немає: яким було українське місто до російського вторгнення

Этот материал также доступен на русском языке

Карта
Колись Бахмут був розвиненим промисловим і торговельним центром Донеччини, містом із давньою козацькою історією та українськими традиціями. Тут працювали заводи, відкривалися школи й лікарні, вирувало торговельне життя. Сьогодні Бахмут став символом страшних руйнувань, які принесла російська агресія. Згадуємо, як виникло місто, чим воно жило протягом століть і що пережило за час війни.

Ключові тези:

  • Історія Бахмута бере початок у XVI столітті, а згодом місто стало важливим центром солеваріння, торгівлі та промисловості.
  • Бахмут має виразну українську історію: наприкінці XIX століття більшість його жителів називали рідною українську мову, а в 1917 році над земською управою підняли синьо-жовтий прапор.
  • Після російського вторгнення Бахмут зазнав масштабних руйнувань, а його довоєнне життя було практично знищене.

Від Ковентрі до Бахмута

Геббельсівська пропаганда в роки Другої світової війни активно використовувала термін «ковентрувати», що означає повне знищення міста ударами з повітря. Це поняття народилося після того, як нацистське Лювтваффе в 1940-1942 роках буквально стерло з лиця землі внаслідок килимових бомбардувань англійське місто Ковентрі.

Вам буде цікаво:  Скільки ще триватиме війна в Україні та від чого залежить перелом: прогноз фахівця

З того часу минуло понад 80 років, і сьогодні російські авіабомби і ракети летять на українські міста. Очевидно, що у своїх руйнівних «досягненнях» сучасні російські нацисти навіть перевершили своїх німецьких попередників, максимально розширивши список знищених населених пунктів. Це Олешки на Херсонщині; Мар’їнка, Бахмут, Волноваха, Соледар, Авдіївка на Донеччині, Попасна, Сєвєродонецьк та Лисичанськ на Луганщині – всі вони розділили трагічну долю Ковентрі. І цей страшний список, на жаль, продовжує зростати з кожним днем російської агресії.

Тож продовжуємо серію матеріалів про історію і тяжку долю українських міст і сьогодні пропонуємо згадати, яким був і з чого починався понівечений рашистами Бахмут.

Історія цього форпосту розпочалася у 1571 році. Як стверджують джерела, саме тоді на місці давнього поселення українців виникла фортеця, названа на честь місцевої річки Бахмутки. Повноцінним населеним пунктом Бахмут став у 1690-х роках, коли сюди прийшли козаки Ізюмського слобідського полку.

Вже до 1712 року, згідно з історичними свідченнями, серед місцевих жителів переважно домінували етнічні українці. Місто росло і розвивалося, як великий промисловий центр. 1715 року там запрацювала перша солеварня. За шість років на околицях Бахмута знайшли поклади кам’яного вугілля, які започаткували індустріалізацію регіону.

До 1783 року Бахмут офіційно став повітовим селищем Катеринославської губернії. На той момент тут налічувалося 49 дворів, 48 куренів і землянок, а також 29 солеварених колодязів. Населення складало 1700 осіб.

Незважаючи на скромні за сучасними мірками розміри, Бахмут кінця ХVIII століття вражав своєю інфраструктурою. У місті успішно працювали: п’ять цегляних, свічковий, миловарний, воскобійний і шість салотопних заводів. Відкрилися магазин і близько 150 крамниць. Діяли лікарня, три училища, два приватні пансіони для дітей заможних батьків і недільна школа для дітей робітників.

Місто солі й торгівлі

Місто поступово перетворилося на великий торговельний центр. Два рази на рік – 12 липня (у день апостолів Петра і Павла) і 21 вересня (у день Різдва Пресвятої Богородиці) – тут проводилися великі ярмарки.

Скасування кріпосного права в Російській імперії сприяло залученню в місто іноземного капіталу і дало старт розвитку промисловості. Як наслідок, у 70-х роках XIX століття в Бахмуті також запрацювали скляний, гвоздильно-милицький, алебастровий та цегельний заводи. Тоді ж у місцевій улоговині відкрили великі запаси кам’яної солі. Це призвело до швидкого зростання кількості шахт, а незабаром відкрився солеварний завод, який виробляв два мільйони пудів (32 тисячі тонн) солі на рік. До 1879 року місцеве виробництво солі досягло 12% від загальноросійського.

Як жило місто століття тому

Від економічних показників повернемось до людей. У 1897 році в Бахмуті жили 19 316 чоловік. Із них українську мову вказали рідною 11 928 чоловік, російську – 3659, єврейську – 3223, німецьку – 116, а польську – 83 місцеві мешканці. Мало хто знає, але саме в Бахмуті вперше на Донеччині було надруковано українськомовну книжку – збірку віршів.

Під час занепаду Російської імперії, в 1913 році, населення Бахмута зросло вже до 28 тисяч осіб. У їхньому розпорядженні були дві лікарні на 210 ліжок, чотири середні й два професійні навчальні заклади, шість однокласних училищ, чотири церковно-парафіяльні школи і приватна бібліотека. У місті провели водопровід і замостили вулиці.

1917-й: синьо-жовтий стяг над Бахмутом

Про те, що Бахмут є історично українським містом, яскраво свідчать події 1917 року. Саме тоді над Бахмутською земською управою вперше на Донбасі було піднято синьо-жовтий стяг. За часів УНР у місті та прилеглих селах активно відкривалися осередки українських партій. На жаль, у грудні 1917 року в Луганську відбувся більшовицький переворот, після чого червона «пурпура» докотилася до Бахмута. У лютому 1918 року тут проголосили так звану Донецько-Криворізьку Радянську Республіку. Співзвучно із сучасними «ДНР» і «ЛНР» – чи не так?

Остаточно відновити свою незалежність і повернути Бахмут Україна змогла вже наприкінці століття – 1991 року.

Криваві тридцяті

У 1924 році Бахмут був перейменований на Артемівськ на честь одного з більшовиків-революціонерів, який діяв під псевдонімом «Артем». Але український дух свободи у місті не вивітрився і не зник. Свідченням цього стали судові процеси, які відбувалися у місті в період з 1930-го по 1932-й рік над вчителями за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі. Число жертв у місті, які постраждали внаслідок геноциду українського народу диктаторським урядом СРСР лише у період 1932-1933 років, жахає – лише впізнаних серед них 3255 осіб.

Місто, в якому вбили життя

1 листопада 1941 року Артемівськ був захоплений гітлерівськими загарбниками. Так, на війні, як на війні: оборонні бої та подальша окупація завдали місту чималих руйнувань. Але навіть німецьких нацистів за своєю жорстокістю не можна порівняти із сучасними російськими окупантами. Останні, «звільняючи» Бахмут, просто стерли місто з лиця землі.

Майже за 80 років після нацистської навали, у травні 2022 року, Бахмут знову став прифронтовим. Дика російська орда безжально знищувала місто килимовими обстрілами. З 70-тисячного довоєнного населення тут залишалося приблизно 15 тисяч осіб. До початку 2023 року Бахмут було зруйновано вже більш ніж на 60%, а до травня – знищено практично повністю і окуповано.

Сотні загиблих, тисячі евакуйованих і тих, хто залишився без даху над головою, – таким є результат російського «визволення». Варвари ХХІ століття перетворили на руїни найбільший в Європі завод шампанських вин, завод кольорової металургії, інститут «УкрНДІсіль». Сьогодні в місті залишаються лічені одиниці. Росіяни буквально вбили у Бахмуті ЖИТТЯ.

Відповіді на найпоширеніші питання про Бахмут

Коли було засновано Бахмут?

Історія Бахмута як укріплення бере початок у 1571 році. Повноцінним населеним пунктом він став наприкінці XVII століття.

Чим Бахмут був відомий до війни?

Місто розвивалося завдяки солеварінню, торгівлі та промисловості. Також Бахмут відомий виробництвом ігристих вин.

Коли Бахмут перейменували на Артемівськ?

У 1924 році місто отримало назву Артемівськ. Історичну назву Бахмут йому повернули у 2016 році.

Коли російські війська окупували Бахмут?

Місто опинилося під російською окупацією у травні 2023 року після тривалих і руйнівних боїв.

Читайте також:

Facebook
X (Twiiter)
LinkedIn
Pinterest
WhatsApp
купити ноутбук Львів, ціни в Україні